СПОГАДИ

митрополита Львівського і Галицького Філарета

про настоятельку Корецького Троїцького монастиря

ігуменю Рафаїлу (Хільчук),

яка спочила 4 листопада 2021 року.

 

 

Якою я знав матушку Рафаїлу.

Моє знайомство з матушкою відбулося 25 років тому. Після прийняття чернечого постригу і священницької хіротонії я відвідав Корецьку обитель, яка стала дорогою моєму серцю. Про цю обитель я знав раніше від сестер, що несли послух в резиденції Святішого Патріарха, завжди мріяв вклонитися чудотворному образу Пречистої і ближче познайомитися з матушкою ігуменею Наталією та сестрами.

Приїзди в обитель завжди супроводжувалися гостинністю матушки Наталії і глибокими духовними бесідами за чаєм. В один з таких приїздів я і познайомився з матушкою Рафаїлою. Того разу матушка ігуменя була відсутня, і ми в ігуменській пили чай і спілкувалися з матушками Парфенією та Рафаїлою.

 

 

З матушкою Парфенією я був знайомий раніше і ми гарно спілкувалися, а з матушкою Рафаїлою зустрілися вперше. Вона не була простою сестрою, а займала в монастирі особливе місце, вона завжди була поруч ігумені, ніби її тінню, але в той же час була невидимою і непомітною.

Матушка Рафаїла завжди відрізнялась глибоким внутрішнім світом і любов’ю до людей. Вона була людиною скромною і смиренною, відданою своїй монашеській справі.

Коли матушка стала ігуменею монастиря, її приваблива простота лише  прикрасила її постать. Святі отці говорять, якщо людина в юності не збере духовний скарб, то в зрілому віці їй не буде чим прикрасити своє життя. Все життя матушки, від юності аж до смерті, було пронизане чеснотами. Всі свої християнські якості вона втілила в період свого ігуменства, воістину ставши духовною матір’ю для своїх сестер і всіх нас.

Вона володіла великим даром розсудливості. Як згадували старожили, які знали матушку ще студенткою регентського відділення, в юні роки вона була глибокою і розсудливою. Напевно благодать Святого Духа, що діяла через її тата, протоієрея Іоанна, - старця сучасних поколінь, і молитви матушки ігумені Наталії завжди були її духовною підтримкою і опорою. До речі, матушка Наталія була далекоглядною людиною і, розуміючи потребу монастиря у високоосвічених кадрах, обрала молоду послушницю Любов для скерування на навчання в Ленінград вивчати в Академії регентську справу.

Послушниця згодом стала секретарем монастиря, а з часом - ігуменею Рафаїлою.

 

 

Важливо зауважити, що в матушці Наталії, ігумені зі старим вишколом і суворою вдачею, відкрилось смирення, яке проявилось в мудрому рішенні залишити ігуменську посаду і піти на спокій, обравши матушку Рафаїлу своєю наступницею. А в матушці Рафаїлі, вже на ігуменській посаді, проявилась покірність перед матушкою Наталією і послух до самої смерті стариці.

Ігуменство не тільки не змінило матушку Рафаїлу, воно її преобразило. Як про це сказав Блаженнійший Митрополит Володимир після першої зустрічі з ігуменею Рафаїлою: «як дивно Господь змінює і преображає людину».

Благодать Святого Духа, яка почила на матушці через ігуменський сан, дійсно відчувалася кожною людиною. Коли ми спілкувалися, завжди відчувалося те, що духовне превалює тілесному. Вона була спокійною і доброзичливою, в ній завжди відчувалось щось неземне. В наших бесідах хотілося почути духовну пораду і настанову, і завжди після таких зустрічей ставало благодушно.

Кожної поїздки між Львовом і Києвом, я з особливою радістю заїжджав в обитель вклонитися образу Пречистої Богородиці і поспілкуватися з сестрами. Інколи це спілкування було коротким. Вклонявся Богоматері, а на виході з вівтаря чекала матушка Ігуменя, обіймав, брав благословення в дорогу і їхав далі. Їхав завжди з подарунками: монастирським хлібом і молочними продуктами, а головним подарунком було благословення матушки і те, що в монастирі завжди звершувалася молитва за мене і нашу єпархію.

 

 

Тепер осиротіли сестри, в обителі настала тиша. Ще остаточно ніхто не може усвідомити «нереальної реальності», як сказав в своєму слові митрополит Феогност. Ми будем продовжувати відвідувати обитель, але Аврамової гостинності вже не буде, бо свою неповторність і проникливість до людей матушка лишила тільки в нашій пам’яті.

Однак нас в монастирі завжди чекає Пречиста Богородиця, Яка сьогодні стала ігуменею обителі і Вона продовжить супроводжувати благодать Свого Сина на сестер і майбутню обрану ігуменю. А сьогодні, в день погребіння матушки, всі ми, хто залишав обитель, говорили сестрам, що вручаємо їх Матері Божій до часу ігуменства.

Ми відпускаємо матушку ігуменю Рафаїлу з миром в обійми її Отця Небесного. Просимо вибачення, що мало часу приділяли матушці, і багато чого не сказали їй при житті, але скажемо це Господу і засвідчимо про її праведне життя в наших молитвах до Творця, і таким чином віддамо нашу любов і шану нашій духовній матері і сестрі.

Господь нехай з любов’ю прийме душу новопреставленної ігумені Рафаїли!

Вічна і молитовна їй пам’ять!