СПОГАДИ
митрополита Львівського і Галицького Філарета
про настоятельку Львівського Преображенського монастиря
ігуменю Гавриїлу (Далецьку),
яка спочила 9 листопада 2021 року
Важко усвідомити смерть чотирьох близьких людей за один тиждень. Останнім часом похорон не закінчується, з тих чи інших причин ми прощаємось з гідними і відданими Церкві людьми.
Цього разу відійшла до Господа матінка Гавриїла, ігуменя Спасо-Преображенського Львівського жіночого монастиря. Незважаючи на те, що матінка мала тривалу онкологічну хворобу, в нас завжди була надія, що Господь ще продовжить її земне життя.
Багато монахів і сучасних подвижників говорять, що онкологія це хвороба праведників, через яку людина останні часи свого життя вже перебуває в обіймах Господа. Можливо і послана ця хвороба людям для загартування духу і підготовки до вічного життя.
Наш жіночий монастир знайомий з цією важкою і страшною хворобою через монахиню Никифору, схиігуменю Вероніку, а тепер через ігуменю Гавриїлу. Вони з мужністю пройшли ці випробування і через хворобу показали приклад духовного зростання і вдосконалення в терпінні та смиренні.
Останніми днями спілкуючись з матінкою Гавриїлою, я був радісно здивований її внутрішнім горінням і спокоєм, з якими вона проживала період після операції і продовження хіміотерапії. Вона перебувала в стані повної відданості волі Божій і сприйняття хвороби, як даності для внутрішньої роботи над собою. Турбувалася тільки про одне: чи все добре в сестер у обителі, чи всі здорові. Але при цьому не висловлювала жодного хвилювання про майбутнє: що буде з сестрами після її смерті.
- Владико, зовсім не хвилююсь про сестер,- говорила ігуменя Гавриїла, - вони в обіймах Богородиці і Вона, як наша Ігуменя, все управить на благо обителі і спасіння їх душ.
Щиро кажучи, такі слова не тільки надають впевненості - вони і вражають, бо в них ти відчуваєш неприродне, неземне спілкування. Такою була матінка Вероніка і такою стала її наступниця матінка Гавриїла. Взагалі життя і служіння наших сестер завжди надихало на такі роздуми. Всі ми, хто був дотичний до монастиря – архієреї, священнослужителі, монахи і миряни нашої Української Православної Церкви – з відчуттям глибокої поваги ставимось до подвигу сестер Львівського монастиря. А тепер з великою скорботою висловлюємо свої співчуття з приводу смерті матінки ігумені.
Що ми втратили через смерть матінки? Ми втратили надійного і близького сподвижника в чернечих трудах. Ми втратили добру і велелюбну наставницю не тільки сестер але і всіх нас. Ми втратили інтелігентну, високого інтелектуального рівня, освічену людину, яка завжди була скарбницею знань істинної та правдивої історії і культури, а для мене особисто була ще й опорою в звершенні мого архієрейського служіння і церковному управлінні.
Ігуменя Гавриїла була людиною дуже скромною і простою, непримітною в житті і послуху, але ми особливо помічали її молитовну і духовну присутність в єпархії. Ми втратили добру, вважаю ідеальну, монахиню праведного життя, яка палала вогнем благодаті у церковній свічниці. Але ми й набули нову молитвеницю, яка сама стала світильником біля Престолу Вседержителя.
З любов’ю, духовною радістю і миром в душі ми прощаємося з ігуменею Гавриїлою, а Господь хай прийме з любов’ю Свою трудівницю на Його Винограднику і у вічності упокоїть її душу.
Вічна і молитовна їй пам’ять!
