Слово митрополита Львівського і Галицького Філарета після молебню в Неділю Торжества Православ'я в Свято-Георгіївському кафедральному соборі міста Львова 13 березня 2022 року.
Дорогі брати і сестри! Господь сподобив нас пройти перший тиждень спасительного Великого Посту і ось сьогодні ми згадуємо подію, що іменується церковним календарем Неділею Торжества Православ’я. Цей спогад пов’язаний із періодом, коли в Константинополі люди відпали від пошанування ікон та стали їхніми противниками аж до часу, коли ікони знову не отримали належної пошани. Але в цей буремний час нашої історії ми вже очікуємо нового Торжества Православ’я – торжества, коли знову почне торжествувати правда над неправдою і життя людини, яка, до речі, теж є іконою Самого Бога, знову отримає гідне ставлення до свого земного існування з боку тих, хто намагається його спаплюжити.
Ми іменуємо себе православними, але що ми вкладаємо в це поняття? Богословські визначення щодо цього абсолютно чіткі і не двозначні – вони вказують на приналежність до Православної Церкви, на правдиву віру у Бога та участь у святих церковних Таїнствах. Але поміж цим не слід забувати, що справжня православна людина – це та, яка має фундаментом свого життя Христа, Його заповіді та повчання, серед яких ми чуємо Господні слова: «Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам» (Ін. 14, 27). Прихід Спасителя до світу приніс нове буття для людини і саме це буття має в собі фундаментом мир, зрошений потоками невичерпної Божої любові.
Всі ми можемо стати знаряддям, яке викарбує нове Торжество, яке буде наповнене щирою правдою, цілющою любов’ю та Божими заповідями. Так, правда не повинна бути інструментом зла, вона повинна слугувати виключно для добра, бо і світ Господь створював добрим та прекрасним, про що і вигукує цар Давид, промовляючи про Бога, що «справа Його – слава і краса, і правда Його перебуває навіки» (Пс. 110, 3). То ж розуміємо, що правда є категорією Господнього промислу, а тому великим злочином для християнина є її спотворювати або ж тлумачити лукаво.
Великий вчитель покаяння, преподобний Єфрем Сирін, повчає нас, кажучи: «Якщо полюбиш шлях правди, то здобудеш вічне життя». З огляду на цю думку святого, можемо і самі поміркувати, наскільки ці слова відображають сутність реальної правди. Сам Христос говорив, що Він є Істиною, додаючи також, що є і Шляхом, і Життям (див. Ін. 14, 6), а отже для християнина є великим гріхом говорити неправдиві та лукаві речі, вважаючи себе дитиною Творця, Котрий «полюбив правду і зненавидів беззаконня» (Пс. 44, 8). В той же час, стояти на засадах правди та чесності, в свою чергу, є своєрідним сповіданням Господа, Який залишив нам рятівні заповіді, що ведуть нас до Його Царства вічного життя.
Церква Христова – єдине місце, де постійно повинне лунати величне православне торжество, оскільки саме Вона має постійно стояти на засадах Христових законів та велінь. Торжество Православ’я – це не якесь абстрактне свято чи урочистість, це, насамперед, стояння з Богом, вибудовування власного життя на ґрунті постійного вдосконалення та обережність від осквернення будь-якою брехнею. Святитель Іоанн Златоуст навчає нас тому, що «чеснота – велика захисниця правди», даючи усвідомити, що для християнина є природнім наповнювати власне життя чеснотами, з якими ми стаємо справжніми поборниками правдивості, що допомагає нам стати гідними мандрівниками, кінцевим пунктом для яких є саме Царство правди та святості – Рай Господній.
Цього особливого недільного дня для нас подається можливість уважно поглянути на все те, що нас оточує. На жаль, світ навколо нас, м’яко кажучи, не відображає того, що можна вкласти у поняття православного тріумфу: нас оточують всілякі злочини та беззаконня, постійні чвари та непорозуміння, навіть смертні гріхи, серед яких диявольська гордість та вбивство. Але відповідь християнина на все це повинна бути єдиною і незмінною – це стояння на фундаменті Євангелія, за яким ми є друзями Самого Спасителя, Котрий залишив нам все те святе вчення, що почув від нашого Небесного Отця (див. Ін. 15, 15). Євангеліє допомагає нам ставати дійсно тими людьми, від яких залежить повсякденне втілення у життя торжества заради слави Божої.
Наш світ, за вченням Святих Отців, може називатися князівством диявола, оскільки в ньому можна зустріти популяризацію гріха та різних пристрастей. Але віруюча людина має бути осторонь цієї бісівської влади, маючи над собою лише владу Втіленого Сина Божого та закон Святого Євангелія. Преподобний Софроній Есекський звертає увагу на те, що саме шляхом Євангелія «наше життя будуватиметься на основі Слова Божого і ми почнемо думати і приймати рішення у дусі Божественних заповідей». Власне життя в такому дусі також веде нас до Господнього тріумфу, де у Небесному Царстві лунають святі пісні убогих духом, але високих святістю; де плакальники отримують втіху поруч із лагідними спадкоємцями землі; де спраглі нарешті насичуються жаданою правдою, а милостиві нагороду за свою чесноту; де чистосердечні християни постійно споглядають велич Бога, поруч із Яким знаходяться миротворці та гнані за правду у тимчасовому житті; де незлічена кількість святих, для котрих Господь приготував обіцяну райську нагороду (за: Мф. 5, 3-11).
Господня нагорода для святих та праведних базується на людських вчинках. Щодня перед нами постає вибір того, як нам вчинити в тій чи іншій ситуації, яке рішення прийняти або ж навіть просто обрати сторону певної думки. Від нас, людей віруючих, потребується вибір єдиної сторони – вибір Божої правди, за яку свого часу стояли старозавітні пророки. До речі, сьогоднішній день до встановлення свята відновлення пошанування ікон був торжеством святих пророків. Ми знаємо, що їхнє життя було наповнене абсолютною довірою Богові та проповіддю чистої правди, незважаючи на будь-які соціальні чи релігійні обставини. Так, з них могли глумитися та знущатися, але це не зупиняло їх у твердому стоянні в одному – в Божій істині та правді. Ось також величний приклад торжества для віруючої людини, коли жодні земні умови ніколи не мають ніякого права ставати на засадах проповідування слова Господа, Котрий надихає на це, позаяк кожне і старозавітне «пророцтво ніколи не було з волі людини, але від Бога звіщали мужі, натхнені Святим Духом» (2Пет. 1, 21).
Для всіх нас сьогоднішнє Торжество Православ’я теж має стати натхненням для втілення справ, якими буде прославлятися Творець. Ми не можемо бути осторонь, коли звіщається лукавство та брехня, коли виправдовується гріх, а беззаконня стає нормою. Навпаки, все це має долатися нами справами добра, знищуватися благочестям та викорінюватися Євангельською істиною. Саме для пізнання цієї істини нам слід залишатися у постійному єднанні із Богом, бо, як вірно зауважує святитель Миколай Сербський, «тільки один Бог може відкрити і показати істину, адже Бог – це і є Істина». Нехай Господня істина та правда стануть невід’ємними частинами нашого життя, яке ми будемо гідно провадити на засадах заповітів нашого Спасителя Христа, щоб, йдучи цим шляхом благочестивої істини, Торжество Православ’я було для нас не спогадом древньої події Церкви один раз на рік, а щоденною реальністю нашого життя. Амінь!
