Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми святкуємо радісну подію – подію народження від праведних батьків святого Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, який, за словом Самого Спасителя, був більший від всіх, хто був народжений від жони (див. Мф. 11, 11). Життя та служіння Господнього Предтечі свідчать саме про його велич, яка полягала не в самовільному звеличенні чи піднесенні над іншими, але у смиренному предстоянні перед Господом і проповіді Його Божественної правди, заклику до покаяння і сповіщенні прийдешнього Царства Небесного (див. Мф. 3, 2).
«Царство Боже, – як зауважує святий апостол Павло, – не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі» (Рим. 14, 17). Власне кажучи, життєвий приклад святого Іоанна Хрестителя – це є живий приклад цих апостольських слів, адже пустельний подвижник піклувався не про свій земний добробут чи комфорт, але, живучи праведно із духом та силою пророка Іллі, він виконував свою місію, суть якої була у наверненні багатьох синів Ізраїлю та приготуванні їх для Господа (пор. Лк. 1, 16-17), Котрому, як він вважав за смиренням своїм, він навіть, нахилившись, не був гідний розв’язати ремінця на взутті Його (див. Мк. 1, 17).
Смирення перед Богом піднесло Предтечу на висоту святості і він став дійсно тим, кого ми пошановуємо наступним після Пресвятої Діви, Яка також прийняла Своє служіння Богоматеринства через смирення (див. Лк. 1, 38). Преподобний Антоній Великий навчає: «Як гордість і піднесення ума скинули диявола з висоти небесної в безодню, так смирення і лагідність підносять людину від землі на небо». Ці слова подвижника, котрий в своєму житті став одним із тих, хто наслідував аскетичний приклад святого Іоанна, неабияк важливі для нашої християнської свідомості, оскільки звертають нашу увагу на важливий момент, що смирення – це не проста чеснота, а спасительний помічник, який сприяє нашому сходженню на небесну висоту, де сонми святих ангелів приносять Господу хвалебні славослів’я.
Служіння Господу – це найвища і найпрекрасніша справа, яка може бути для людини. Служити Богові можливо словом і справами, що ми і бачимо у житті Предтечі, який служив Творцю нелицемірною проповіддю, дієво тримаючись того, про що сповіщав оточуючим, серед яких були різні верстви суспільства і в цьому суспільстві він не утверджував власний авторитет, але активно наголошував: «Слідом за мною йде Сильніший за мене … Він буде хрестити вас Духом Святим» (Мк. 1, 7-8). Ці слова згодом і здійснилися: Христос прийшов на ріку Йордан до Іоанна прийняти хрещення для виконання всієї правди (див. Мф. 3, 15), а сам Іоанн за прихильність до правди Господньої був ув’язнений і усічений мечем для вдоволення примхи розпусниці.
«Відкиньмо діла темряви і зодягнімося у зброю світла» (Рим. 13, 12), – закликає нас апостол Павло в уривку із Послання до Римлян, яке пропонується нашій увазі в сьогоднішній святковий день. Дослухаючись до цього заклику, будемо мати перед своїми очами святого Іоанна Предтечу, навчаючись від нього справжнього благочестя, яке рясно розквітло в нього у пустелі, і вірності Господу, наближене Царство Якого Хреститель проповідував серед людей (див. Мф. 3, 2), а нині в цьому Царстві оспівує свого Владику із сонмами Ангелів Божих.
Проте до Божого Царства Господь кличе всіх без виключення і людині потрібно прийняти це Божественне запрошення – прийняти щирим серцем і відкритою душею, щоб не уподібнюватися до тих фарисеїв, на лукаві наміри котрих Предтеча виголошував: «Поріддя єхидни, хто підказав вам втікати від майбутнього гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння!» (Мф. 3, 7-8). Втім, заклик до плідного покаяння стосується не лише фарисеїв, оскільки він є актуальним для всіх, хто прагне успадкувати Царство Боже, позаяк неможливо здобути вічне життя поруч із Господом і Його праведниками, якщо земне життя жодним чином не було засвідчено прагненням до вдосконалення та полишення негідних вчинків; Вічне Царство неможливо здобути, якщо в земному житті людина не плекала благочестя і не трудилася над знищенням в собі терену пристрастей.
Всі люди народжуються на землі для подальшого входження до життя вічного, але вічність кожного починається із нашого вільного вибору тут і зараз. Свого часу преподобний Силуан Афонський говорив такі слова: «Не спасуться тільки ті, що не хочуть покаятися; і багато я плачу, шкодуючи їх». Як бачимо, афонський подвижник також звертає нашу увагу на право вибору, яке було дане людині від самого її створення, щоб використовувати його для свого блага, хоча, на жаль, часто ми застосовуємо його не для користі своєї безсмертної душі. І святий Предтеча, і Сам Христос закликали до покаяння, хоча і не всі дослухалися цього заклику.
Сьогодні для нас велике свято, адже народився вірний служитель Господній, невтомний проповідник Небесного Царства, сосуд благочестя і Євангельської правди. У всі часи в нашому світі лунає проповідь, яка кличе до єднання із Богом, до життя із Ним. Пошановуючи великого пророка і Предтечу Господнього Іоанна, не будемо закривати свого серця від Бога, не будемо шкодити своїй душі непотрібними для неї гріхами, але всіма своїми силами докладемо необхідних зусиль, щоб здобувати спасительні чесноти, творити благі справи і прямувати до Царства нашого Спасителя, Котрий прославив Свого дивного угодника та служителя, до якого ми приходимо у смиренні серця, щоб попрохати його: «Предтече Спаса Іоанне, моли Бога за нас».
