Цього святкового дня ми з вами, улюблені у Христі брати і сестри, пошановуємо пам’ять величного пророка Господнього Іллі, із яким в часовому вимірі нас розділяють майже три тисячі років, але у просторі церковному сьогодні всіх нас зібрав Люблячий Небесний Отець, вірністю Якому і прослався праведний Фесвитянин. Із великою любов’ю ми оспівуємо Божого проповідника, котрий «повстав … як вогонь, і слово його горіло, як світильник» (Сир. 48, 1), бо ж і сам пророк був світильником, що не під посудину був прихований, але на свічнику стояв (пор. Мф. 5, 15) і просвічував вірних словом істини, а відступників від Бога Істинного викривав рішучим нелукавим словом правди.
Всі святі угодники Божі – це зірки, за якими ми можемо прямувати до Царства Небесного, але при цьому кожен зі святих має певну власну духовну особливість, за якою він є більш впізнаваний серед інших. В цьому сенсі пророк Ілля являє нам приклад мужньої стійкості та прихильності правді Божій перед лицем небезпеки і поневірянь, за що сподобився бути взятим живим до нетлінного буття із Богом, а від Самого Спасителя Христа прирівнятися до святого Іоанна Предтечі (пор. Мф. 11, 14) – пророка на межі двох Завітів, більшого від якого не було народженого між жонами (див. Мф. 11, 11).
Втім, прославляючи велич та силу полум’яного провісника Божого Іллі, ми також споглядаємо на його подвижницьке життя, сповнене сили та міцності, підкріплене духовною могутністю протистояти тимчасовим спокусам перед перспективою вічного життя, яке здобувається через віддалення від гріха і постійне наближення до Господа, Котрий обрав святого Іллю гідним сосудом Своєї благодаті. І хоча пророк жив декілька тисяч років тому, проте нам, християнам сучасності, є можливість повчитися у нього палкій та щирій любові до Господа, відданості істині і найголовніше – справжній молитві, сила якої здатна спасати немічних, здіймати їх від одру хвороби і навіть сприяти прощенню гріхів (див. Як. 5, 15).
Християнину неможливо уникати насичувати своє життя благими токами регулярної молитви. Геронда Єфрем Філофейський одного разу зазначив на тому, що «молитва – це двосічний [гострий] меч, який розрубує відчай, небезпеку, скорботу і таке інше». Власне, подібну молитовну силу ми можемо бачити і у святого пророка Іллі, котрий із іменем Божим на вустах йшов на своє служіння, під час якого відчай нещасної вдови був вилікуваний радістю воскресіння її сина (див. 3Цар. 17, 21-22); непослух Богові та нечестя перед Ним царя Ахава отримало справедливе покарання (див. 3Цар. 17, 11); а сама розлука вірного народу Божого із великим пророком отримала обітування мати своє завершення напередодні обіцяного дня Господнього (див. Мал. 4, 5).
Також слід звернути увагу на те, що дієва молитва має починатися у нас із дієвої віри, але в обох випадках необхідна кропітка духовна праця. Якщо ми говоримо про старозавітних пророків, то перед нами постають дійсно величні особистості, котрі лише очікували на Пришестя до світу його Спасителя і вже на цьому очікуванні ґрунтували свій духовний досвід. Ми ж із вами очікуємо вже на Друге Пришестя, чітко знаючи про доконаний факт сповнення Першого: Христос вже одного разу приходив, подарував нам Божественне Благовістя і відрив шлях до Царства нетлінної любові – любові, якою нам слід надихатися, провадячи належне християнське життя у благочесті та чеснотах.
Однією із таких спасительних чеснот є і терпіння, яке також постає перед нами в особистості святого пророка Іллі, а преподобний Іосиф Ісихаст щодо нього зауважує наступне: «Без терпіння людина не стає творцем, не навчається духовному, не досягає міри чесноти та досконалості». Так, у всьому має бути ця важлива чеснота, яка не тільки в змозі спасти душу (пор. Лк. 21, 19), але і загартувати духовне єство людини у площині довіри Богові та відданості Йому. Так, наприклад, коли язичницькі жреці Ваала мали принести на горі Кармил свою поганську жертву за припинення голоду, то святий Ілля не квапив їх у цьому, якими би марними тоді не були їхні пусті зусилля, але терпеливо чекав на принесення своєї правдивої жертви і врешті-решт саме це і відбулося: нечестиві Ваалові слуги були посоромлені, а відданий Істинному Богові праведник явив народу силу Його і спонукав до Його прославлення (див. 3Цар. гл. 18).
Ось і ми сьогодні зібралися, щоб піднести свої молитви до Небесного Отця, прохаючи у Нього молитовного заступництва Його вірного пророка. Власне, пам’ять будь-якого із пророків, великих чи малих, – це чергова причина поміркувати над власним рівнем свого духовного росту, власним молитовним досвідом та довірою до Творця. Як ми знаємо, Божі пророки – це не оракули, а вчителі, які кличуть до зміни життя заради Господньої істини, зміни свого тимчасового життя заради перспективи життя вічного. Святий Іоанн Предтеча, святий пророк Ілля та інші всі святі пророки звертаються до нас через століття і навіть тисячоліття із закликом до рішучих змін, які починаються із елементарних відмов від хоча би найменших гріховних вподобань. Все це ми робимо, тому що Живий Господь, перед Яким у своєму служінні предстояв пророк Ілля (див. 3Цар. 17, 1) і Цей Живий Господь свого часу прийшов до цього тлінного світу, аби повернути нас до Нетлінного Раю, сподобитися якого, за молитвами святого Іллі, бажаю всім нам. Амінь!
