Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми урочисто зустрічаємо свято Різдва Пресвятої Богородиці, Котра явила світові Христа – нашого Господа і Спасителя. Сьогодні від праведних батьків народжується Пресвята Діва, Котра свого часу народить Безгрішного Бога; народжується Святая Святих, із Якої вийде Великий Первосвященник; народжується вища за всіх ангелів, які через відповідний період священної історії будуть сповіщати світові мир і благовоління (пор. Лк. 2, 14), коли Досконалий Бог народиться для спасіння грішної людини. Але ми радіємо і радість у нас доволі щира, оскільки покладається початок нової епохи буття людства, бо народжується Та, про Яку було обіцяно одразу після гріхопадіння наших прабатьків (пор. Бут. 3, 15).
Преподобний Андрій, архієпископ Критський, щодо сьогоднішнього торжества говорить, що «це свято є для нас початком [всіх] свят … воно … служить дверима до благодаті та істини». І ми справді починаємо нове коло великих церковних святкувань, адже ще декілька днів тому ми згадували початок церковного новоліття, а тепер входимо дверима, за якими вже стоїмо поруч із яслами, в яких оповите Немовля, Котре в майбутньому буде сосудом смирення та чистоти, покірності і щирого послуху Богові та отримає за Свої чесноти гідність блаженства на всі роди (пор. Лк. 1, 48) і любов незліченної кількості віруючого народу, що носитиме на собі ім’я Її Божественного Сина.
Нам добре відомо, що Син Божий став Сином Людським саме через Діву Богородицю, залишивши Її непорочною до Свого Різдва, під час нього і після його звершення. Але й прихід до цього світу Богородиці також ознаменований чудом, або ж як вказує в одній зі своїх святкових проповідей преподобний Іоанн Дамаскін: як Народження Спасителя є невимовним чудом, так і історія спасіння людства починається із чуда – чуда народження Немовляти від престарілих батьків. Втім, у Народженні Діви Марії важливим аспектом, що вартує уваги, є не тільки вік Її батьків, а й їхня особиста праведність перед Богом, Якого вони не зрадили і від Якого не відріклися, незважаючи на всі ті потрясіння, що вони переживали через дорікання та насмішки оточуючих.
І ось цю праведність Своїх батьків і успадкувала Діва Марія і з часом значно примножила. Подібний факт життя Богородиці має надихати і нас до належної праці над своєю душею, працею над здобуттям та примноженням необхідних чеснот і найголовніше – нашої довіри Богові. Святі Яким та Анна дуже довгий час не мали щастя батьківства, проте мали честь гідного предстояння перед Господом, Котрий в належний час подарував їм жадане Немовля; а Пресвята Богородиця, будучи юною Дівою, також малу неабияку мудрість задля того, щоб довіритися Архангелу і послужити справі спасіння людства, до якого мав прийти Месія, про Пришестя Котрого Вона чудово знала (пор. Іс. 7, 14) завдяки Своєму щоденному вивченню Святого Письма і міркуваннями про нього.
Такою постає перед нами Пресвята Діва – джерелом всіх чеснот, води якого запрошують втамувати гріховну спрагу кожної людини. Звісно, ми знаємо, що Богородиця мала природне народження і стала людиною, як і всі ми, але найголовніше, що відрізняє Її від іншої частини людства – Вона не мала того пристрасного нахилу до гріха, тому що солодкість перебування із Богом для Неї була значно важливішою за будь-які земні вподобання. Це також приклад для християн, які бажають прямувати до Бога стежиною вдосконалення, торуючи свій шлях через чагарники терену спокус, який належить знищувати благими справами та життям на засадах Слова Божого.
Діва Богородиця – наша найперша Помічниця на шляху до Небесного Царства і Заступниця перед Своїм Божественним Сином за людський рід. У день Різдва Богоматері кожна віруюча людина по-особливому звертається до Неї із благаннями про допомогу в стійкості у вірі та благочесті, із молитвою про Її материнське заступництво та піклування, із подякою за всі благодіяння, які подав нам Христос у відповідь на Її прохання про нас. Всі ці благання, молитви та подяки мають ґрунтуватися на двох важливих чеснотах – вірі та любові, адже, згадуючи подію сьогоднішнього свята, ми прославляємо віру праведних Якима та Анни та поклоняємось Пречистій Діві, Котра є еталоном найщирішої та досконалої любові до Господа.
Всі наші звертання до Богородиці – це сповідання Її великого служіння, Її участі в Тайні Боговтілення, Її безмежної вірності Господу. Втім, у преподобного Паїсія Святогорця ми можемо знайти і такі слова: «Що би людина не знайшла доброго сказати про Божу Матір, не зможе висловити Її величі. Богородиця Своїм послухом знову відчинила для нас рай, який закрив для нас непослух Єви». Але ми приходимо до Пресвятої Діви і оспівуємо Її, наскільки це є для нас можливим; ми прибігаємо до Її заступництва, тому що кращої допомоги не знаходимо; ми прославляємо Її послух Богові і прохаємо навчити й нас бути гідними служителями Небесного Отця, вірною Рабою Якого була Пречиста (пор. Лк. 1, 38).
«Сьогодні, – говорить митрополит Сурозький Антоній, – народилася Та, Яка стане Мостом між Небом та землею; Та, Яка стане Дверима Втілення, Дверима, що відчиняються на Небо. Радітимемо сьогодні, тому що початок спасіння прийшов». Всі ми, улюблені у Христі брати і сестри, покликані до цієї прекрасної радості, покликані сповіщати її світові та зігрівати нею свої християнські душі. Сьогодні народилоя Немовля Марія, щоб у майбутньому стати Богородицею, народивши Того, Хто є для нас найголовнішою Істиною, єдиним вірним Шляхом і тим Життям (пор. Ін. 14, 6), у світлі Якого ми тільки й можемо споглядати нетлінне світло (пор. Пс. 35, 10), промені якого просвічують спасительну дорогу, що веде до Царства вічного блаженства, де Непорочна Діва разом зі своїми праведними родителями молить про нас Спасителя Христа.
