Сьогодні ми з вами, дорогі брати і сестри, пошановуємо пам’ять прекрасного святого, ім’я якого відоме не тільки серед благочестивих християн, але навіть і серед представників інших віросповідань – ми прославляємо архієпископа Мир Лікійських святителя і чудотворця Миколая. Понад півтори тисячі років минуло із часу життя цієї дивовижної людини, але слава про його великі справи та служіння залишається незмінною, а любов до нього не зникає серед віруючого народу. Ми оспівуємо справи святителя Миколая і звертаємось до нього у молитвах і можна сміливо сказати, що він не залишає нас без допомоги і підтримки, доносячи наші благання до Престолу Царя слави і Господа нашого Ісуса Христа.
Ім’я святителя Миколая асоціюється у нас із великим угодником Божим, ікони якого є буквально у кожній християнській родині. Втім, цей святий для нас, православних християн, також є реальним свідченням соборності Святої Церкви, яку він відстоював на Першому Вселенському Соборі, що відбувся рівно сімнадцять століть тому у невеликому містечку Нікея, але значимість його рішень стали доленосними для всієї повноти Церкви Христової. Крізь роки і століття ми згадуємо всіх отців, котрі брали участь в настільки важливому зібранні і прославляємо зокрема й святителя Миколая – доброго пастиря, який в потрібний час став на захист істинної православної віри – віри святої та апостольської.
Преподобний Макарій Великий одного разу зазначив, що «фундамент віри – це духовна убогість і безмірна любов до Бога». Ці слова можна застосувати і до святого Миколая, який не просто звершував своє служіння у безмежній відданості Христу, але й став тим, кого ми іменуємо у тропарі взірцем віри та образом справжньої лагідності, яка є шляхом до успадкування заповіданої Христом землі (пор. Мф. 5, 5) і сама ця лагідність уподібнює людину до нашого Спасителя (пор. Мф. 11, 29).
Ми дійсно знаємо, що святитель Миколай був саме такою лагідною особистістю, велич якої у простоті, а слава у смиренні. Народна любов до святителя – це не просто наслідок вшанування його сану, але жива вдячність за його постійну допомогу. Авторитет святого Миколая – це авторитет християнина, що кожен день свого життя направляв у бік Євангелія та турбувався про добробут Церкви і користь вірних Господу душ. Христова Церква – це боголюдський організм, де кожна людина є цінністю в очах Бога, Якому самовіддано служив великий угодник Миколай, оберігаючи свою паству від підступних єресей та згубних розколів, власним прикладом надихаючи вже і нас до гідного стояння у спасительній огорожі Царства Небесного, перебування в якому на землі ми можемо відчути саме у Православній Церкві.
У творах блаженного Ієроніма Стридонського ми знаходимо такі слова: «У тій Церкві належить перебувати, Яка, будучи заснована апостолами, існує навіть до цього дня». Можемо лише додати, що як святий чудотворець Миколай багато століть тому був у заснованій апостолами Церкві, так само і ми перебуваємо в тій самій Церкві, із різницею лише в тому, що святитель уже увійшов в радість свого Господа (пор. Мф. 25, 21) , а ми ще звершуємо свою земну мандрівку до жаданого прийдешнього міста (пор. Євр. 13, 14), де святий Миколай молиться про кожну людину, яка із любов’ю схиляється до його блаженної пам’яті.
Варто зазначити доволі важливий момент із життя святителя: на відміну від деяких інших святих, він не залишив для нас навіть найменшого записаного ним повчаннчя чи навіть вислову, але це не заважає вже не одне століття поспіль приходити до допомоги великого угодника Господа. Все життя святителя Миколая – це вже найголовніший твір, що кличе нас прямувати до Господа стежиною віри та соборності, слідуючи за дороговказами доброчесності, переповненим сосудом якої став Мир Лікійський архієпископ – провінційний архієрей, святості якого навчаються навіть у найвіддаленіших куточках світу.
Цього року ми з вами згадуємо славну подію – річницю проведення Першого Вселенського Собору, пам’ять про який яскраво проглядається у таких славних постатях, до котрих відноситься і шанований сьогодні святитель, що також стояв на засадах збереження єдності духу у союзі миру (Еф. 4, 3). Свята Церква – це безцінний скарб такої єдності духу та миру, що був даний людству Христом Спасителем, примножений апостолами і переданий нам богомудрими і святими отцями, до яких ми звертаємо свої молитви в цілому і до кожного із них зокрема, як нині звертаємось і до святителя Миколая. Минуло сотні років з часу життя цього святого, але ми маємо можливість навчатися у нього любові до Христа, навчатися бути гідними спадкоємцями соборності Церкви, яку він відстоював в Нікеї, навчатися у нього жити із Христом, без Якого людина не може нічого робити (пор. Ін. 15, 5).
Соборність і святість – це те, без чого не існує Христова Церква, вірним служителем Якої був святитель Миколай, котрий сьогодні об’єднує нас у молитві в день його пам’яті. Будемо прохати святителя про його допомогу, щоб завжди перебувати у церковній огорожі та пильнувати власне стояння в Христовій істині, прямуючи вузьким шляхом до благословенних обителей Небесного Царства, де разом із усіма святими приносить хвалу Богові і Мир Лікійський архієрей, котрого ми із любов’ю прославляємо. Сьогоднішній день хай буде для нас одним із важливих нагадувань, що поруч із Христом ми здатні успадкувати вічне життя; поруч із Христом нам надається можливість освятити своє земне життя променями Його Божественного світла; поруч із Христом – це поруч із Господом, біля Якого перебувають вірні та світлі душі.
