Цього недільного дня, улюблені у Христі брати і сестри, ми з вами слухаємо повчання нашого Спасителя щодо прощення гріхів та розставлення вірних акцентів у духовному житті. Господь нагадує нам сьогодні про важливість прощення гріхів нашим ближнім та актуальність збирання нетлінного скарбу на небесах, «де ні міль, ні іржа не винищують і де злодії не підкопують і не крадуть», оскільки місце перебування нашого скарбу визначає і місце перебування нашого серця (Мф. 6, 14-19). В такому короткому повчанні Господа Ісуса відкривається напрочуд важливий аспект нашого земного життя, продовження якого відбувається у вічності, вектор якої залежить від того, що ми обираємо зараз, ще перебуваючи тут – у житті тимчасовому.

Євангельське читання Сиропусної неділі – це не тільки чергове важливе напоумлення від нашого Спасителя, але й духовний камертон, яким Свята Церква починає задавати для нас тон прийдешньої постової ниви Святої Чотиридесятниці. Це особливий період і богослужбового життя зокрема, і в цілому життя віруючого християнина, до котрого святий первоверховний апостол Павло звертається зі спасительним закликом: «Ніч минула, а день наблизився: відкинемо справи темряви і зодягнемося в зброю світла» (Рим. 13, 12). Заклик апостола направлений на те, щоб кожен із нас міг усвідомити безумовну важливість відречення від будь-якої злої справи і віддалення від себе навіть найменшого негативного вчинку, тому і наблизився день Пришестя Спасителя: так, точного дня апостол не називає, позаяк навіть Самому Христу цього невідомо (пор. Мф. 24, 36), однак це не звільняє нас від того, щоб ми провадили своє життя стежками благочестя, особливо ж у період, який наближає людину до Світлого Христового Воскресіння.

В час Великого посту нам подається неймовірна важливість оговтатися від нашого буденного життя, яке переповнене метушнею, а іноді й зайвими турботами і, як наслідок, це призводить до розуміння щодо необхідності для нас молитви і постування. Це час, коли ми можемо принести Господу реальну десятину свого земного року: десятину добрих справ, десятину більш активного молитовного єднання із Ним та нашими ближніми, десятину правдивого зодягання в Господа нашого Ісуса Христа (пор. Рим. 13, 14). Все це повинно нагадувати християнину про те, що Бог подарував людині піст не тільки для утримання від тих чи інших речей, до яких ми прив’язані у буденності, але й для того, щоб кожен із нас міг серед цього буденного ритму зупинитися і нагадати собі про дивовижно важливу річ: що ми християни – люди які носять на собі величне ім’я Люблячого Бога.

Блаженний Августин Гіппонський зауважує наступне: «Кожен у земному житті має творити милостиню, зітхати про гріхи та проливати сльози. Але якщо в цьому нам часто заважає привабливість світу, то принаймні в дні Посту наповнимо серця наші солодкістю Закону Божого!». Так, світ може бути привабливим для людини певними речами, які не завжди можуть принести конкретній людині користь, проте ми ніколи не повинні забувати про те, що християнин – це не слуга для світу, але його світло (пор. Мф. 5, 14), дієве сяйво якого має спонукати наших ближніх для прославлення Небесного Отця (пор. Мф. 5, 16). Саме тому дні Великого посту і мають бути для нас можливістю ще більш сяяти, більш просвічуватися самим і просвічувати нашими благочестивими вчинками оточуючих не заради власної слави, але заради слави Бога, який залишив для нас найвеличніший Закон всієї вселенної – Закон досконалої любові.

Любов спонукає до жертовності. Час Святої Чотиридесятниці також є для нас змогою принести Господу свою жертву відречення від того, що у звичний період нашого життя відвертає нас від Нього, від молитви або творення добрих справ. На початку цього слова ми вже згадували про це, однак це той важливий аспект життя християнина, який не повинен зникати із нашого серця. Якщо людина має ті чи інші вподобання або ж захоплення, то для долучення до них знову й знову вона буде шукати необхідну можливість. Втім, єднання із Творцем не може бути прирівняне до будь-якого земного вподобання чи тимчасової симпатії, адже це те єднання, яке має привести людину до Небесного Царства – тієї блаженної реальності буття, де святі та праведні душі мають насолоду вічності, навчившись у земному житті віддалятися від насолод тимчасовості.

Втім, через піст людина отримує й багато іншої користі. Так, наприклад, святитель Афанасій Великий навчає: «Що чинить піст? Лікує хвороби, висушує мокротиння, проганяє демонів, винищує лукаві помисли, робить серце чистим». Все це є правдивими властивостями постового утримання, адже якщо людину спіткала важка хвороба, то задля продовження свого життя вона буде готова відмовитися від деяких звичних практик свого життя, в тому числі і гастрономічних. Так само із прогнанням демонів чи знищенням лукавих помислів, про які ми можемо згадати зі Святого Євангелія, коли наш Спаситель готувався до всенародної проповіді, то перебував у пустелі в пості та молитві. І, нарешті, серце людини стає чистим, тому істинний піст заспокоює його, очищує і ще більш наближає до Господа.

Наближення до Бога, очищення душ і сердець, просвітлення розуму і вправність у благочесті – хай все це, дорогі брати і сестри, стане нашою метою спасительного крокування великопісною нивою, наприкінці якої на нас очікуватиме Воскреслий Спаситель. Нехай кожен день Святої Чотиридесятниці матиме хоча би невелику, однак спасительну справу, яка ще більш поєднає нас із Господом, разом із Яким ми будемо збирати наш небесний скарб, небесне багатство, яке ніхто не в змозі відняти у віруючої душі, тому що це ті скарби і багатства, що очікуватимуть на нас у Божому Царстві, досягнути якого своїми духовними працями бажаю всім нам. Амінь!