Милістю Божою, дорогі брати і сестри, ми досягли святкування великого торжества Благовіщення Пресвятої Діви Богородиці, у єдиному пориві серця прославляючи Непорочну Владичицю. Свято Благовіщення звертається до нас величним смиренням та невимовною довірою до Бога, Котрий прославив Ту, Яка не перечила Творцю, а покірно прийняла слово, що було передане Їй від Архангела (пор. Лк. 1, 38). Дивлячись на цей епізод Священної історії, ми сотні років звеличуємо Чеснішу від Херувимів і незрівнянно Славнішу за Серафимів – Царицю неба і землі.
Завершальні слова події Благовіщення свідчать нам про те, що Богородиця справді стала непорочним Сосудом, із якого нам була подана животворча Манна – Сам Спаситель Христос, Якого Вона любила як Сина, звертаючись до Нього з абсолютною довірою, як до Бога і Господа. Святитель Афанасій Великий зазначає, що у згаданих словах Діви Марії: «се, Раба Господня; нехай буде Мені за твоїм словом» ми можемо спостерігати висловлення про те, що Богородиця стає готовою Скрижаллю, на Якій Божественний Писар пише все, що завгодно Йому, оскільки Він Єдиний, Хто володіє над всім світом і тільки він Єдиний творить те, що лише забажає.
Наскільки важливо для християнина мати в житті подібну довіру і, власне кажучи, неухильну вірність Богові. Пресвята Діва – це зразок різноманітних чеснот, це благочестивий адамант, який пронизаний променями Сонця Правди Господа Ісуса Христа. Все наше життя ми покликані постійно наближатися до Бога, адже для людини, котра іменує себе віруючою, це має бути природньою потребою її духовного організму, потребою безсмертної душі, яку ми разом з життям нашим на будь-який час віддаємо Богові.
Господь все чинить, згідно із Своєю Божественною любов’ю, і ми, в свою чергу, також маємо являти перед Ним цю дорогоцінну чесноту. Святитель Димитрій Ростовський у своїх витончених повчаннях зауважує наступне: «У людей любов різниться за видами: особливим чином люблять батьків, інакше друга, інакше сина. Любов же Пречистої Діви не мала відмінностей, бо той Єдиний, Якого Вона любила, був для Неї і Отцем, і єдиним Сином, і Женихом Нетлінним. Вся Її всеосяжна любов направлялася до єдиного Бога, і задля неї Вона названа і нареченою Святого Духа». Тобто, як можемо сказати, любов Богородиці була цілковито направлена в бік Господа, що має стати і для нас насущною потребою нашого земного буття, яким ми готуємо себе до входження до вічності.
Для християнина вічність має стати тією метою, яку ми втілюємо в життя вже тут і зараз. Кожна наша блага справа, кожен добрий вчинок має говорити про те, що ми правдиво прагнемо увійти до реальності вічного буття з Богом та Його Непорочною Матір’ю, реальності буття зі святими та праведними душами, реальності перебування разом з Небесними безплотними силами, один із котрих свого часу сповістив велику радість для Откроковиці Марії.
Святитель Миколай Сербський, розмірковуючи про сьогоднішнє торжество, говорить: «Ніколи жоден вісник не приносив більш радісної звістки землі, проклятої за своє відчуження від Бога і за свій союз із похмурим сатаною, ніж світлий і дивовижний Архангел Гавриїл. Чиї уста його не прославлять, чиє серце йому не подякує! Ніколи жодна джерельна вода не була настільки чистим дзеркалом сонця, як Пречиста Діва Марія була Дзеркалом чистоти». Слова цього архіпастиря важливі тим, що він звертає увагу на чистоту – чистоту Пречистої Богородиці і чистоту Архангела, – і це доволі важливий акцент цього свята, яке пронизане непорочністю слухняної Раби Господа Вседержителя та вірною чистотою служіння Ангельського.
Нам також слід наповнювати власне життя цими спасительними чеснотами, за кожної можливості прагнучи до їхнього примноження і здобуття все нових і нових чеснот, щоб також стати гідними працівниками Господнього Виноградника, де нашою милостивою Наставницею також буде Богородиця, оскільки не існує такого елементу благочестя, в якому би Вона не стала Досконалою, подаючи і кожному з нас приклад подібної досконалості. Саме тому наші молитви сьогодні мають бути молитвами з проханнями про допомогу Пресвятої Діви у зрощенні доброчесності, не забуваючи при цьому підносити і особливі подячні молитви, що у належний час Вона не відмовилася від Свого великого служіння, Вона стала готовою прийняти його і пронести через усе Своє земне життя, упродовж якого була Предстальницею за рід християнський і продовжує бути нашою Заступницею і після прийняття Її непорочної душі Сином і Спасителем Христом.
Сьогодні ми прославляємо Богородицю, поклоняючись Єдинородному Сину. Важливо звернути увагу також і на те, що свято Благовіщення – це виняткова подія, коли Бог Слово став Плоттю (пор. Ін. 1, 14) і цієї Плоті ми тепер маємо змогу причащатися за кожною Божественною літургією. Лише одне смиренне рішення стало наслідком спасіння всього людства, наслідком того, що ми знову маємо можливість повернутися до райського блаженства поруч з Богом і повернення це стає можливим через смирення, покірність волі Бога та щирий послух Його Господньому слову. Хай сьогодні любов Пресвятої Діви до Господа стане і нашим просвіщенням сердець для ще більшої любові до Творця, просвіщенням наших душ для прагнення до благочестя, просвіщенням нашого розуму, щоб нелицемірно усвідомлювати безумовну важливість прямувати до Господа, Раба Якого нині прийняла до Свого пречистого і непорочного Лона Спасителя світу. Амінь!
