Дорогі брати і сестри! Сьогодні ми згадуємо подію встановлення грандіозного Таїнства Святої Церкви – Таїнства Божественної Євхаристії, під час якого ми згадуємо, що «Господь Ісус в ту ніч, коли був зраджений, взяв хліб, і, воздавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, їжте, це є Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про Мене. Також і чашу після вечері, і промовив: ця чаша є новий завіт у Моїй Крові; це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене. Бо кожного разу, коли ви їсте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде» (1Кор. 11, 23-26).
Таїнство Євхаристії – це особливе чудо Господньої любові до людини, адже кожне Причастя щоразу свідчить нам про це Божественне піклування про нас, адже, долучаючись Тіла і Крові Господа Ісуса, ми стаємо правдивими співтілесниками і співкровниками Самого Бога. У момент Причастя зникають будь-які просторові, територіальні або ж часові бар’єри і ми опиняємось поруч з Христом з усіма поколіннями християн від апостолів і до нашого часу, становлячи єдиний церковний організм – організм, котрий в єднанні вуст, душ та сердець сповіщає світові про Господа Ісуса, – нашого Главу, Котрий наповнює все у всьому (пор. Еф. 1, 22-23).
Древній філософ, богослов та ритор Гай Марій Вікторин говорить: «Христос є повнотою, якою наповнюється всяка повнота. Але все, що наповнюється, здатне виснажуватися. Христос же і виснажується – вірніше, Він Сам себе виснажив, – і наповнює все в усьому, бо через Таїнство все повертає Собі назад і спасає усі душі у світі». Однак, спасіння – це процес, який передбачає два активні боки: бік Господа і бік людини. Бог не може спасти людину, якщо сама людина не усвідомить цієї важливої і навіть безумовної необхідності свого буття. Господь дає нам змогу спасіння для активного використання цієї змоги та впровадження у своєму житті, як і змогу поєднатися з Ним у Його Дорогоцінних та Пречистих Таїнах.
Все, що нас оточує в цьому світі не може порівнятися з тим, що приготував для нас Бог. Але Господь не залишає людину наодинці, вказуючи на ті шляхи, якими нам можливо прийти до Нього: шлях хрестоношення (пор. Мф. 16, 24; Мк. 8, 34; Лк. 9, 23) і любові (пор. Ін. 13, 34), шлях милосердя (пор. Лк. 6, 36) і досконалості (пор. Мф. 5, 48), та, звісно шлях, торуючи який ми покликані з’єднуватися з Богом найбільш безпосереднім чином – з’єднанням в Ньому Самому.
Митрополит Сурозький Антоній у своїх мудрих повчаннях акцентує на тому, що «причащатися Святих Таїн – це означає закликати Господа так з нами з’єднатися, щоб не тільки душевно, а й у самій плоті нашій Його життя стало нашим життям і наше життя стало Його життям». Це неймовірні слова, але саме таким чином і мають вибудовуватися наші відносини з Богом, адже неможливо жити у Христі без Самого Христа, неможливо прямувати шляхом спасіння без Того, Хто є нашим найголовнішим Шляхом та непомильною Істиною, що веде до життя і Небесного Люблячого Отця (пор. Ін. 14, 6).
Так, Христос – це наша Істина, без якої не повинен існувати жоден християнин. Він наше Життя, тому що виключно в Бозі можливо реально існувати (пор. Діян. 17, 28) в цьому світі, прямуючи упродовж кожного дня до вічності, заради якої, в тому числі, ми і приступаємо до Вогню Божественної Євхаристії – щоб зцілювати душу й тіло її теплом, щоб спалювати гріховні бур’яни її полум’ям і прямувати до Царства Небесного у променях її світла. Все це премудрим чином влаштовано нашим Богом, Котрий має для людини всі найкращі дарунки, отримати які ми маємо можливість саме поруч з Ним.
Дні Страсної Седмиці наразі сповнені кровоточивою молитвою Господа Ісуса, різноманітних трагічних переживань зради Його найближчого учня, блюзнірських викриків натовпу біля Голгофи. Проте навіть в цих подіях, які є частиною величної справи нашого спасіння, Свята Євхаристія сяє нетварним світлом Христового Божества, причасниками Якого покликана бути кожна людина і неймовірним горем є те, коли навіть ті люди, які вважають себе християнами, уникають спільності з Господом, уникають насичуватися живильними токами Божественного Агнця та приймати Його Пречисту Плоть.
Преподобний Никодим Святогорець навчає християн наступному: «Якщо ти хочеш запалити у своєму серці Божественну старанність і набути любов до Христа, а з нею набути й інших чеснот, часто приступай до Святого Причастя». Дійсно, неможливо без Бога примножувати скарбницю чеснот на теренах своєї душі, уникаючи спілкування з Ним у найбільшому Таїнстві Святої Церкви, в орбіті якого існують й всі інші Таїнства. Тому це має бути безмовним правилом кожного християнина – правилом єднання з Безсмертним Богом задля власного наближення до Обителей вічного буття.
Сьогодні, улюблені брати і сестри, ми збираємось до Сіонської горниці задля єднання з нашим Люблячим Богом. Але це зібрання не поодиноке, позаяк кожна Божественна літургія повертає нас до пасхальної трапези вже Нового Завіту, що була звершена того благословенного вечора у славетному Єрусалимі. Не будемо нехтувати можливістю взяти участь у Вічній Трапезі Агнця Божого, Котрий взяв на Себе гріх світу (пор. Ін. 1, 29) заради нашого спасіння. Поспішаймо до Христа, очищуючи себе навіть від найменшого забруднення душі та духу, аби у побожності з вірою та любов’ю поєднатися з Ним заради успадкування вічного життя. Амінь!
