За богослужінням Утрені сьогоднішнього дня, дорогі брати і сестри, лунала дивовижна стихира, яка передає нам обставини Євангелія щодо Христового Погребіння, звертаючись від імені праведного Іосифа до Понтія Пілата з проханням віддати Тіло Господа Ісуса: «Дай мені цього Подорожнього, що не має де голови прихилити; дай мені цього Подорожнього, Його ж бо ученик лукавий на смерть продав» [cт-ра, гл. 5]. Які це неймовірні і, водночас, страшні слова! Їхня неймовірність в нагадуванні нам про сміливість та ревність святого Іосифа, котрий хоча і був таємним учнем Христовим, але саме він прийшов до прокуратора з таким проханням; але це і страшні слова через те, що Господь – Творець усього видимого і невидимого, Котрий зійшов на землю, щоб повернути людину до Раю, – був зраджений і після Розп’яття опинився просто залишеним на Хресті.
Все це трагедія людської байдужості, адже дуже часто людина переймається багатьма речами, які часом навіть не мають жодної користі, і в цих зайвих турботах людина може забувати про інших людей, але найстрашніше, коли вона забуває про Бога… Втім, сьогодні, у Велику Суботу, у Гробі перебуває Той, Хто ніколи ні про кого не забуває; покладений Той, Хто через пророка Ісаю звертається до людини, що навіть коли матір може забути про свою дитину, то Він ніколи не забуде (пор. Іс. 49, 15). Все це свідчить про те, що сила любові Божої і Його піклування про нас перевершує навіть найбільш високі людські почуття та стосунки.
Преподобний Силуан Афонський наводить подібний приклад, коли дає таке повчання: «Де знайдеш такого батька, який би помер на хресті за злочини дітей? Зазвичай сумно батькові і шкода йому сина, який за злочини свої має бути покараний; але хоч і шкодує він сина, а все таки скаже йому: „Недобре ти зробив, і за погані справи свої правильно покараний”. Господь нам цього не скаже ніколи. Він і нам скаже, як апостолу Петру: „Чи любиш Мене?”». Це останнє питання має не просто лунати в нашій пам’яті, але знаходити стверджувальну відповідь в нашому серці та душі. Любов до Бога має бути і взаємною відповіддю на Його запитання, і подякою за Його благодіяння, і смиренною вдячністю за Його Хресну Жертву, якою нам знову відчинилася райська брама, щоб кожен віруючий в Нього мав змогу повернутися до Царства, що не знає гріха, а своїми мешканцями має тих, хто свого часу позитивно відповів на Божий заклик: «Будьте святі, бо Я Святий!». (Лев. 11, 44).
Наш Пресвятий Бог нині перебуває у Гробі і вже зовсім скоро ми будемо прославляти Його Пресвітле Воскресіння. Це напрочуд прекрасний період в році, коли ми повертаємось після богослужіння Великої Суботи в очікуванні звершення Великоднього богослужіння, що радіє і тріумфує в перемозі Христа над смертю, Його перемозі над пеклом. Однак, до цього часу ми маємо себе також підготувати: це не звичайна підготовка нашої оселі чи підготовка до закінчення постового часу, це має бути підготовка нашої душі, найголовнішим моментом якої має бути приведення її до чистоти для зустрічі з Воскреслим Спасителем світу.
Весь період Великого посту був для нас тривалим процесом, коли ми трудилися над собою задля здобуття цієї чистоти і ось сьогодні ми вже поруч Гробу Господнього, в Якому покладений Христос. Вся земля в очікуванні Його Воскресіння, а ми, християни, в очікуванні радості, що наша духовна праця привела нас до Люблячого Бога. Всі радіють і тільки посоромлене пекло, як ми співаємо на Вечірні сьогоднішньої Літургії, стогне від болю через прийняття до себе Того, Хто був Народжений від Марії, Котрий зруйнував його владу, опустошив гроби і відняв у нього тих, котрих воно раніше поглинуло [див. ст-ри на ГВ, гл. 8].
Дорогі брати і сестри! У невимовному піднесенні ми схиляємось сьогодні над Христом і поклоняємось Його Гробу, виголошуючи разом з жонами, що прийшли помазати миром Його Пречисте Тіло: «Субота ця преблагословенна, бо нині Христос заснув, а на третій день воскресне» [конд., гл. 6]. Спаситель лише заснув, щоб згодом пробудити наші душі та серця, аби ми разом з жонами-мироносицями також стали проповідниками Його Божественної сили, Його любові про людський рід, Його довготерпеливі Страждання та Хресну Жертву, за якою Він опинився у Гробі свого таємного учня, аби зовсім скоро цілком явно просвітити всю вселенну сяйвом Свого Пресвітлого Воскресіння. Амінь!
