Христос Воскрес!
«Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі!» (Ін. 5, 14), – такими словами, дорогі брати і сестри, Спаситель сьогодні звертається до зціленої Ним людини в єрусалимській купальні, що мала назву Дім Милосердя. Так Господь показує і чоловіку, що видужав, і нам із вами, що гріх має дуже згубні наслідки і від нього страждає не тільки наше внутрішнє єство, наша душа, але і фізичний організм. Саме тому боротися із гріхом – це боротися за своє здоров’я, за його добрий стан та міцність своїх сил, які нам необхідні і для звичних буденних справ, і для справ християнських, які мають бути відображенням нашої віри.
Віра є могутньою силою, завдяки якій ми здатні прокладати свій маршрут до Бога та Його Небесного Царства. Втім, йдучи шляхом віри, ми покликані і до її засвідчення, адже, як нам добре відомо із Послань Апостольських, без справ вона стає мертвою (Як. 2, 26). Святитель Кирил Єрусалимський щодо цього акцентує нашу увагу на тому, що «немає для нас жодної користі носити найменування християн, якщо це не супроводжується християнськими справами». Дійсно, як можна відносити себе до Бога, носити Його пресвяте ім’я, але жодним чином це не підтверджувати і не координувати своє життя, згідно із його заповідями та Євангельськими приписами? Це неможливо! Але для кожної віруючої людини можливо починати вибудовувати власну доброчесність із невеликих справ, щоразу намагаючись їх збільшити та примножити.
Для того, щоб людина почала чинити добрі справи, насамперед їй необхідне бажання. У сьогоднішній події зцілення хворого Христос спочатку звертається до нього, запитуючи про бажання бути здоровим, на що отримує ствердну відповідь (Ін. 5, 6-7). Милосердний Господь міг би просто явити Свою Божественну силу і одразу подати зцілення, але навіть в цьому випадку Він не подає людині Своєї милості, допоки сама людина, застосувавши ще едемське право на вільний вибір, не підтвердить її необхідність для себе. Хворий підтверджує таку необхідність і отримує здоров’я, про яке ще деякий час тому не міг навіть і мріяти, оскільки не мав людини, котра би могла йому допомогти його здобути у цілющому джерелі (див. Ін. 5, 7).
Подібним чином і ми наближаємося до Христа, Який Сам є Джерелом любові та всіх благ Податель. У кожного є про що прохати Спасителя, є про що Його молити, але ніколи не варто забувати й про інший важливий вид звертань до Господа – це звертання подяки. Завжди є за що принести Богові подяку і наше життя вже є найголовнішою причиною для цього, тому що життя – це той дарунок, що стосується всього людства, адже Своїм Воскресінням Христос відкриває браму життя для всіх – і нині живих, і вже спочилих, про що ми співаємо у пасхальному тропарі.
Наше життя не слід марнувати на речі, що заважають спасінню та здобуттю Обителей вічного блаженства. Святитель Василій Великий у своїх мудрих повчаннях наголошує: «Христос є правдивим життям і наше істинне життя є перебування у Христі». Таке життя – це реальність радості та щастя, реальність милості та любові, реальність тлінної землі, від якої ми переселяємося до нетлінних Небес. Коли людина справді починає перебувати у Христі, вона починає відчувати жагу до благочестя, тому що поруч зі Спасителем прагнеш ставати краще, прямуючи із Його допомогою вузькими стежинами до Царства Небесного Отця, Котрий люблячим душам приготував його ще від самого створення світу (див. Мф. 25, 34).
Душа, що любить Бога, буде найактивнішим чином ухилятися від гріха, вправляючись при цьому у праведності, тому що гріх – це не природнє явище нашого єства, а його хвороба, яка уражує душу, висушує серце і затьмарює свідомість. Тільки поруч із Богом ми здатні до боротьби із цією хворобою та її наслідками, маючи при собі цілюще покаяння та всеохоплюючу любов Господню. Ця любов і привела до світу Сина Божого, Котрий покликав всіх нас до втраченого Раю, промені якого наповнені саме любов’ю Милостивого Бога.
Сьогодні Господь явив Свою милість, зціливши немічного чоловіка у Єрусалимі. Звісно, цей випадок не є поодиноким, тому що Спаситель після виходу на проповідь майже постійно перебував серед великої кількості людей, деякі із яких, звісно ж, прохали про допомогу. Нам відомі лише окремі випадки Христових чудес та зцілень, оскільки, як вказує святий апостол Іоанн Богослов, «якби докладно описати все, то … світ не вмістив би написаних книг» (Ін. 21, 25). Але й наявного нам вже достатньо для того, щоб, долучившись до живильного джерела Євангелія, ми мали віру, «що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб віруючи, життя мали … в Ім’я Його» (Ін. 20, 31).
Життя! Саме до нього покликані віруючі душі. Наш Господь – це Господь живих (див. Лк. 20, 38)! Тому необхідно цінувати життя, наповнювати його справами, що будуть прославляти Небесного Отця (пор. Мф. 5, 16) та підносити нас до висоти райського буття. У Домі Милосердя єрусалимський немічний чоловік отримав зцілення і рецепт для підтримання свого здоров’я – це віддалення від гріха. Втім, цей рецепт стосується і всіх нас – віруючих людей, які мають бути християнами не тільки за назвою чи на словах, але бути ними і у великих справах, і в простих вчинках. Жити із Христом – ось до чого ми покликані і що є найголовнішою цінністю нашого перебування на землі і єдиним багатством, яке ми в змозі забрати із собою до блаженної вічності, де лунає тріумфальна проповідь християнства, що Воістину Воскрес Христос!