Преподобний Феодосій, ігумен Манявський

Коли і де народився преподобний Феодосій невідомо. У Манявський Скит він перейшов у 1611 році з Угорницького монастиря у сані диякона. Довідавшись від преподобного Іова Княгиницького про його наміри заснувати спільножитійну обитель, преподобний Феодосій разом із братією почав облаштовувати місце для майбутньої церкви.

 

Преподобний Іов керував двома монастирями – Угорницьким та Скитом. Якщо йому доводилося залишати Скит, обов’язки настоятеля виконував преподобний Феодосій.

У Скиту не було священика і для звершення Літургії ченці запрошували священика або ієромонаха з сусідніх монастирів. Преподобний Іов бажав мати у Скиту свого священика та просив преподобного Феодосія прийняти священство, але той тривалий час відмовлявся від пропозиції старця, вважаючи себе негідним священного сану. Та у 1613 році преподобний Феодосій погодився і прийняв свячення від Митрополита Моневасійського Іоасафа.

Завершивши справу заснування нового монастиря, преподобний Іов призначив ігуменом Скита ієромонаха Феодосія, а сам повернувся у свою самітницьку келію, щоб далі продовжувати суворе життя у пості та молитві.

А тим часом, під умілим керівництвом преподобного Феодосія, Скит успішно розвивався. Преподобний побудував для новоприбулих ченців нові келії, розширив трапезну, викопав невеликий став та заклав біля нього млин. Для преподобного Іова він облаштував у лісі нову келію.

За ігуменства преподобного Феодосія було перебудовано скитську Хрестовоздвиженську церкву. Потрібні кошти преподобний Феодосій одержав від благодійників, які глибоко поважали преподобного Іова та його наступника.

 

У часи управління Великим Скитом преподобного Феодосія йому підпорядковувались 250 монастирів у Львівській та Перемишльській єпархіях, на Буковині й навіть у Молдавії. Монастир отримав ряд привілеїв від польських королів, які юридично підтвердили його власність на землю, ставропігійське право, звільнення від сплати податків.

Після смерті преподобного Іова, преподобний Феодосій укладає статут для Скитського монастиря (“Завіт духовний”), який суворо регламентував життя у монастирі. Весь день ченців був поділений на години богослужіння й години праці. Без дозволу ігумена не можна було вийти за межі монастиря, заборонялися зустрічі та розмови з жінками. Статут передбачав постійне вживання рослинної їжі, грибів та меду, не дозволялося вживати м’яса, яєць, молочних продуктів. Сам преподобний Феодосій відзначався суворим дотриманням чернечих обітниць, у яких весь час удосконалювався.

Після великих трудів та успіхом увінчаних подвигів преподобний Феодосій, другий ігумен Манявський та сподвижник преподобного Іова Княгиницького, упокоївся 27 вересня 1629 року. Він був похований поруч із своїм наставником у притворі Хрестовоздвиженського храму.

Преподобний Феодосій був канонізований рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви у 1994 році.

 

Пам’ять преподобного. Феодосія, ігумена Манявського, святкується 27 вересня (10 жовтня за н. ст.) та у Неділю третю після П’ятидесятниці із Собором Галицьких святих.