«…У світі, який дає простір для розквіту людських
бажань, щасливий лише той,
 хто вміє бути володарем своїх бажань.»

В.О. Сухомлинський

 

Сьогодні, як стверджують спеціалісти, шість із десяти шлюбів в Україні розпадаються. Найчастіше розлучаються в перші три роки подружнього життя. Великий відсоток - понад 28% у 5-9 рік спільного подружнього життя. Найрідше розлучаються пари, які прожили разом більше 20 років. Спробуємо у даній статті осмислити особливі періоди у сімейному житті – кризи. Адже, це етапи, які не просто формально свідчать про певний спільно прожитий проміжок часу, а “стан” у якому перебуває сім’я, де загострено сприймаються внутрішні переживання кожного із подружжя. Вміння долати свою “самість”  та відкритість на Я – іншого допомагає не “вистрибнути” із кризи, знаходячи вихід у розлученні, а навпаки, переосмисливши, рухатись до гармонійного спілкування ДВОХ. Адже, “у шлюбі відбувається преображення людини, розширення її особистості, подолання екзистенціальної самотності і замкнутості на самому собі. У шлюбі людина починає бачити світ по-особливому, через іншу особу, з якою з’єднується в єдине духовне ціле”. [6]

Поняття сім’я розглядається у контексті східно-християнської традиції. Грецький  протопресвітер Георгій Домбаракіс у праці "Зв'язки і відносини" зокрема, наголошує: "...правильні взаємини чоловіка і жінки Церква бачить лише в контексті шлюбу. Інакше ці відносини перестають бути зрозумілими, виявляються поверхневими і безвідповідальними, а отже, Церква не може їх прийняти."[3].

Архімандрит Андрій (Кананос) порівнює сімейне життя з лампадою, кажучи, що «якщо не добавляти до неї оливи, то вона в найближчому часі почне мерехтіти й погасне.» [1; 162], тим самим акцентує нашу увагу на постійному подвигу збереження сім’ї, подвигу удосконалення себе. «Щоб подружжя змогли залишатися щасливими й люблячими, їм потрібно зберігати свої відносини через особистісну співучасть» [1;161], вибудовуючи свої відносини в спільності, в єдності двох. Тим самим розділяючи всі радості й печалі на двох, допомагаючи долати всі трудності разом.  

Як слушно зауважує преп. Паісій Святогорець: «Різні характери складаються в гармонію…Невелика відмінності в характерах чоловіка й жінки допомагає створити гармонійну сім’ю, тому що один із подружжя доповнює іншого.» [7; 140]

У шлюбі ми переживаємо буття іншої людини, осягаючи сутнісні прояви стосунків. «Подружжя утворює сім’ю для любові, радості і щастя, але щоб досягти  всього цього, потрібно багато трудитися. Чимало думають, що головне одружитися, створити сім’ю, а далі все відбудеться само по собі. Але сімейне життя – це велике мистецтво і подружжя засвоює протягом всього життя, відкриваючи нові й нові грані й можливості.» [2; 187].  

Міжособистісні стосунки у сім’ї розгортаються через взаємодію у любові ( у сенсі – пізнання глибини внутрішнього світу свого та іншого), розкриття  “людини в людині” (М.Бахтін), адже любов є джерелом творення таких стосунків і водночас  вона  може “жити” у середовищі, сповненому краси, добра, істини людських відносин.

Оскільки у сучасності ми є свідками кризи людського духу, втрати любові як вищої духовної цінності, що переростає у спотворені форми стосунків між людьми, у нещиру недовірливу атмосферу сім’ї, тому  актуальним  бачиться осмислення сімейних криз, які можуть стати підґрунтям зрілих  відносин.  

У психології головні етапи розвитку сімейних відносин називають кризами - найбільш гострі та емоційні періоди для сім’ї. Також ми повинні розуміти, що не у всіх сімейних пар кризові етапі виникають у чітко визначений період і час, та однаково переживаються. Переживання криз залежить від особистісних характеристик пари, від рівня емоційної зрілості подружжя та ступеню довіри та поваги один до одного, від духовної зрілості, а також від бажання зберегти свої відносини.
Існує кілька класифікацій криз з окресленням моментів, часу і обставин, коли вони виникають.

Одні психологи говорять про чітко визначені "кризові" роки - один рік подружнього життя, три роки, сім і далі кожні сім років. Інші стверджують, що кризові періоди не пов'язані з конкретним роком подружнього життя, а лише з подіями, що в ньому відбуваються.

Криза першого року

Перша криза – від створення сім’ї, через взаємопізнання один одного до співтворення   подружнього життя.

Це важкий період для закоханих, адже особистості опиняються у певному протиріччі – розбіжності ідеалу та реальності.   
Пара вчиться жити під одним дахом, вести побут, спільно вирішувати фінансові питання, і просто використовувати одну шафу, ванну перед виходом на роботу, проводити дозвілля і т.п.

Вона встає рано, а він любить до 3 ночі дивитися телевізор; він розкидає речі, а вона ненавидить безлад; вона займає ванну на дві години, а він з-за неї спізнюється на роботу; у вихідні їй подобається зустрічатися з друзями, а йому потрібен комп'ютер або диван і телевізор; їм ледь вистачає грошей на оплату квартири, а вона купує нові туфлі, і ще численні причини, пов'язані з різними уподобаннями та поглядами.

Знімати квартиру дорого, і практично весь дохід іде на оплату, а хочеться ще розважатися і взагалі коштувати самостійне життя. І якщо вони починають приймати допомогу від батьків, що особливо характерним є для сучасних українських сімей, то молоді люди не відчувають повноту самостійності та відповідальності, що часто веде до непорозумінь.

Тому трагізм кризи полягає у тому, що у зустрічах до одруження почуття створили ідеальний образ коханої людини, підносячи над емпіричним буттям.  А на першому році життя  - опиняємось віч-на-віч з реальною людиною у буденності.

«Молоді чоловік і дружина створюють сім'ю, маючи кожен свій характер, звички, погляди, досвід життя в будинку батьків. Їм необхідно стати єдиним цілим в шлюбі, згладити нерівності, шорсткості…У перші роки спільного життя чоловікові та дружині потрібна особлива обережність і терпіння…шлюб - це не тільки приємне проведення часу, але в найперше взаємне носіння тягот один одного.» [2; 119].

У “носінні тягот один одного” потрібно усвідомлювати небезпеку “егоїзму” у прагненні допомогти, захистити життя коханої людини, що може перерости у підпорядкування життя іншого власній волі.  

У побутових питаннях криза долається  шляхом спілкування, знаходження компромісів, пізнання психологічних відмінностей один одного, необхідно вирішити проблему або переглянути ставлення до неї. Тобто, якщо ви не можете переконати чоловіка складати речі в певному місці, а не розкидати по квартирі, то у вас є 3 варіанти рішення цього питання: перший шлях - прибирати самій (але тільки якщо вас дійсно не дратує збирання його речей), другий шлях - ласкаво, ніжно і доступно пояснити коханій людині, що ви були б дуже раді, якби він, такий красунчик і улюблений розумничка, складав би їх кожен вечір в шафу (або інше місце, куди вам потрібно); третій шлях – «пиляти» його щодня.

І знову у преп. Паісія знаходимо підказку: «Між собою чоловік і жінка повинні мати очищену любов –для того, щоб отримувати одне від одного взаємну розраду й бути в змозі виконувати свої духовні обов’язки. Щоб прожити в злагоді, вони мають, насамперед, покласти в основу життя любов – цю дорогоцінну любов, яка полягає в духовному благородстві, у жертовності, а не любов порочну, мирську, плотську.» [7; 45].

Важливо свідомо твори атмосферу небуденності, наповненості стосунків вищим та вагомішим, а  не лишень турботами про матеріальне збагачення, забезпечення сім’ї, душевністю змістовного спілкування.

Криза трьох років.

Період сімейного життя, який є визначальним для майбутнього сім’ї.  Великий відсоток розлучень припадає саме на цей період. Обумовлено це тим, що спільна притирання вже відбулася, спогади про весілля і медовий місяць далеко, гроші, подаровані на весілля, закінчилися, батьки до цього моменту допомагати вже перестають, а значить, тільки ви вдвох тепер вирішуєте всі питання і проблеми, в тому числі фінансові.

Чоловік у цей період активно будує кар'єру, домагається фінансового благополуччя своєї родини, намагається стабілізувати свої відносини.

До цього періоду розсіюються ілюзії щодо одне одного, ми бачимо людину такою , який він дійсно і є, а не таким, яким він був у наших мріях і планах.

«Шлюб має свою красу, але вона виявляється через труднощі спільного життя…Під час життя в шлюбі зникають всі формальності, відходить люб’язність, гарні манери і ми виявляємо своє істинне «я».»[1; 164]. В цей період ми відкриваємо свої внутрішні тайни свого характеру, ми починаємо довіряти один одному, хоч зовні ми не завжди це розуміємо. Швидше наше розуміння починає бачити іншого в його проблемних сторонах характеру і в нас закрадається сумнів в любові іншого до нас.

У цей період приходить розуміння, що сім'я - це не «ти» і «він», сім'я - це «ми». І всі проблеми, які виникають, мають вирішуватися обопільними зусиллями. Так, склалося уявлення, що чоловік повинен фінансово утримувати сім'ю, а дружина вести будинок, але це подання давно було спростовано більш досконалими формами організації сім'ї. І якщо ви обидва працюєте, то було б здорово організувати спільний бюджет і разом складати щось на зразок плану видатків, тоді дана проблема вирішувалася б простіше.

Якщо ви любите один одного, то необхідно щоб у вас були спільні інтереси, і, реалізовуючи їх, вам вдасться впоратися з рутиною і далі будувати вашу щасливу й гармонійну сімейне життя. «Якщо душа, тіло, почуття, повнота характеру й особистості іншої людини задоволені тобою, можеш не сумніватися, вона завжди буде з тобою…Щоб хтось пішов, він повинен бути голодним й відчувати спрагу…будьте дуже уважні у відношенні одне до одного.» [1; 175-176].

Криза народження дитини

На цьому етапі розвитку сім’ї виникають нові соціальні ролі – батька та мами, виникають нові обов’язки, новий уклад життя. Часто адаптуватися до ролі батьків складно обом, адже це період характеризується пожертвою власних інтересів на користь малюка. Але частіше жінки повністю розчиняються в дитині, забуваючи ще й про подружні обов’язки. І тоді чоловік відчуває себе зайвим, він з головою занурюється в роботу, в науку, в хобі або до іншої жінки. Тому дуже важливо на цьому етапі залучати чоловіка до обов’язків по догляду за дитиною, щоб домінуючою на цьому етапі стала батьківська функція обох.

До народження малюка, жінка повністю поглинена вагітністю, після пологів - дитиною. Як під час вагітності, так і після, чоловік може відчувати себе покинутим, йому вже не приділяється стільки уваги як раніше, тепер його дружина приділяє увагу іншому, шлях навіть цей інший їхній малюк. З'являється деяка ревнощі, йому не вистачає жіночої ласки, а дружина, як правило, в цей момент не помічає переживань чоловіка. Він у свою чергу шукає щось або когось, що дасть йому можливість бути потрібним, важливим, бути на першому місці.

«Народжуючи дитину, ми відокремлюємо частку свого серця. Немає благородніше, вище місії для людини-творця, ніж батьківство і материнство. З того часу, як частка від твоєї плоті стала дихати і відкрила очі на світ, ти поклав на себе величезну відповідальність: кожну мить, бачачи свою дитину, ти бачиш себе. Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе, стверджуєш свою людську гідність.» [8]

Деякі чоловіки в цей період починають особливо яро домагатися кар'єрних цілей, прагнуть вибитися в лідери, бути № 1 на роботі. Природно, це вимагає більше часу і деяких змін. Дружина ж відчуває себе в цей період дещо невпевнено, вона тимчасово не працює, і зовнішній вигляд її дещо змінився, виникають сумніви, підозри, розпитування чоловіка, часто помилкові звинувачення, обшуки його речей і часті сварки. «Народження дитини є певною перевіркою готовності подружжя до сімейного життя і взаємної підтримки» [2; 119], через що чоловік й дружина зміцнюють свої відносини. Жертовність двох переміщується з категорії «один-для-одного» на категорію «ми-для-іншого» і ця категорія відносин стає домінуючою у відносинах сім’ї.

Криза, коли дитина іде до школи

Тут відбувається ніби то перевірка ефективного батьківства. Наскільки добре виховали дитину, як добре вона підготовлена до школи, наскільки легко він заводить відносини з однолітками та дорослими. Паралельно з цим настає втомленість монотонністю життя, виникає нудьга: робота, сім’я, нескінченні обов’язки та звичне буденне життя.

На цьому етапі вірогідні любовні зв’язки на стороні, пошук різноманітності з іншими. Щоб уникнути цього, намагайтесь проводити більше часу саме зі своєю другою половинкою: з’їздіть у відпустку вдвох ( дітей вже можна залишити на дідусів та бабусь), утворюйте романтичні вечері та прогулянки, а головне розмовляйте один з одним і намагайтесь почути, що саме вам хоче сказати інший із подружжя. І як слушно зауважує в цьому випадку уже згадуваний архімандрит Андрій (Конанос) стверджуючи, що «подеколи духовність і святість – це не тільки те, що пахне ладаном; порою и те, що виглядає не дуже церковним, також може бути церковним в кінцевому результаті. Не піти в цей вечір на всенічну, як планувала, а сісти поруч чоловіка, випити з ним за вечерею бокал вина, поговорити з ним, вислухати його.» [1; 178]. На цьому, як і на кожному, етапі потрібно навчитися слухати іншого, почути його проблеми, а може просто бути з ним поруч. Просто вміти любити серцем, огортати іншого любов’ю свого серця.

Перехід дитини у підлітковий вік, а батьків у середній вік

Це час подвійної кризи: кризи дитини і кризи середнього віку батьків. Батьки переживають свою особистісну кризу: відбувається переоцінка свого життя, своїх успіхів та невдач, своїх стосунків с коханою людиною, підводяться підсумки своїх очікувань і сподівань. І паралельно з цим складним емоційним процесом батьків, дитина переживає етап дорослішання, коли емоційно підліток прагне до незалежності, сепарації від батьків, а матеріально ще залежить від них. І ось у такому напруженні і знаходяться відносини у сім’ї на цьому етапі.

Ця криза вважається одним з найскладніших етапів життя сім’ї і долається він досить важко. Обумовлено це тим, що 40 - це якась риса, чоловіки і жінки підводять підсумки свого життя (у чоловіків це проходить у більш гострій формі), половина якої вже пройшла. Якщо жінки можуть відзначити як досягнення народження дитини, то чоловіків мучить питання що ж вони за 40 років створили, який слід в світі залишать. До всього вище переліченого йде перебудова організму.

Криза самотності вдвох або «спорожнілого гнізда»

 Це період життя, коли діти стали дорослими, матеріально незалежними, створили власні сім’ї та народили уже своїх дітей. В цей час подружжя залишається у спорожнілого сімейного «гнізда», коли увесь фокус уваги зосереджений саме на них. І тут доводиться заново вчитись бути подружжям, будувати відносини вже пари, як у молоді роки. В цей же час часто люди виходять на пенсію, наступає депресія і відчуття старості. Але необхідно пам’ятати, що у вас є людина, яка багато років з вами разом будувала щасливе сімейне гніздо, і саме від вас залежить як ви проживете свої «золоті роки». Адже старість наступає, коли не має інтересу до життя. Отже, ходіть разом в музеї, театри, на екскурсії, розпочніть мандрувати до різних країн. Дозвольте собі все, що не могли дозволити поки зростали ваші діти , і коли, ви багато працювали. Ви знову можете приділяти увагу лише одне одному, можете багато подорожувати, і реалізувати те, що з якихось причин ще не реалізували.

Криза смерті одного із подружжя

Смерть близької людини у кожного викликає цілу гаму складних, важких переживань. Ця подія викликає глибоке почуття горя, переживаючи її людина потребує тривалого періоду адаптації до нових умов життя. В той же час вони отримують новий статус вдови чи вдівця. Для багатьох людей цей перехід надзвичайно складний, пов'язаний із серйозними змінами повсякденного способу життя та підвищеним ризиком соціальної ізоляції.

Якщо овдовіла людина живе самотньою, перед нею постає значна кількість практичних і психологічних проблем. Вона повинна самостійно вести господарство, підтримувати соціальні контакти і приймати фінансові рішення. Деякі люди легко справляються з цими завданнями, інші мають значні труднощі.

Вдовам та вдівцям доступні певні потенційні системи підтримки: сім'я, друзі, колеги, знайомі тощо. Дорослі діти часто повертаються в батьківський дім, якщо батькам потрібна допомога. І матері, й батьки приймають допомогу своїх дітей, особливо якщо її пропонують доньки. Після смерті одного з подружніх партнерів збільшується кількість контактів між родичами, підвищується рівень взаємодопомоги, яскравіше виявляються сімейні обов'язки. Стосунки між вдівцями та дітьми, стають тіснішими на початкових етапах (після смерті одного з батьків), але з часом можуть порушуватися. Зв'язок між матір'ю та дітьми, як правило, залишається стабільним, зберігається взаємодопомога та підтримка.

Стосунки батька та дітей менш передбачувані і можуть погіршитися, оскільки дуже часто саме дружина є берегинею сімейних стосунків. Таким чином, вдівці частіше опиняються в ізоляції і переривають раніше встановлені контакти.

 

******************************

Ми навчилися переживати всі кризи нашого сімейного життя, зуміймо їх розпізнати й пройти їх з любов’ю. «Спочатку ти один, потім ти одружишся і вас стає двоє; з’являється перша дитина, вас стає троє, потім четверо…Потім дорослі діти починають жити самостійно й сім’я знову зменшується, пізніше батьки знову залишаються вдвох, а на кінець життя ти знову залишаєшся один…Скажіть теплі, ніжні слова зараз, доки ми живі, тому що наш час тут обмежений…давайте ж полюбимо одне одного зараз, коли ми живі й живемо разом.» [1; 188].

 

Список використаної літератури:

1.    Архимандрит Андрей (Кананос). Как избежать крушение брака. // Архимандрит Андрей (Кананос). Когда Христос станет для тебя всем. / Пер. Анны Саминской, Александры Никифоровой. – 2-е изд. – М.: Изд-во Стретенкого монастыря, 2015. –  352 с.: ил.
2.    Гумеров П.Ш. Семейные конфликты: Профилактика и лечение: Взгляд православного священника. / П.Ш. Гумеров. – М.: Основы православной культуры, 2010. – 200 стр.
3.    Домбарáкис Георгий, протопросв. Брак и святость. / перевод с греч. монахиней Екатериной. // Домбарáкис Георгий, протопросв. Связи и отношение. - http://www.matrony.ru/brak-i-svyastost/
4.    Карабанова О.А. Психология семейных отношений и основы семейного консультирования: учебное пособие / О.А. Карабанова. – М. : Владос-Пресс, 2004. – 320 с.
5.    Лоргус А., прот., Красникова О. Влюбленность, любовь зависимость. Как построить семейное счастье. – 2-е изд. – М.: Никея, 2016. – 256 с.
6.    Морозова Е. Гармония в семье и браке. // http://pk-semya.ru/novosti/item/6455-garmoniya-v-seme-i-brake.html
7.    Паисий Афонский, старец. Семейная жизнь. - Паисий Афонский, старец. Слова. Т. IV. – С. 40.
8.    Сухомлинский В.А. Родительская педагогика. // http://www.klex.ru/baq

 

Протоієрей Михаїл (Руслан) Коник
(м. Дрогобич)