Христос Воскрес!
Милістю Люблячого Бога, дорогі брати і сестри, ми радо вітаємо один одного цими вічно живими і повсякчас прекрасними словами, на яких ґрунтується наша християнська віра, зміст і наповнення котрої зосереджується на Воскреслому в Гефсиманії Спасителі, що повстав із мертвих, даруючи кожному із нас життя. В цьому оновленому житті ми покликані сповіщати світові своє уповання, яке, в свою чергу, також неможливе без променів Христового Воскресіння, оскільки воно не просто одна із подій священної Євангельської історії, а винятковий акт Господнього домобудівництва людського спасіння, ціна за яке Принесений за нас в Жертву Син Божий, Котрий народився для того, аби постраждати для нашого відкуплення і після Хресних Страждань осяяти нам дорогу до Раю променями Свого Воскреслого Божества.
«Христос Своїм Воскресінням не просто перевів нас на інший бік річки, каналу, озера, – говорить преподобний Порфирій Кавсокаливіт, – Він вивів нас з хаосу, який сама людина ніколи б не змогла подолати. Він супроводив нас від смерті до життя. Христос воскрес – і тепер все радіє». Всеохоплююча радість – це один із компонентів грандіозного тріумфу перемоги Христа над смертю, всесвятості над гріхом, світла над пітьмою і нетлінного блаженства над болючими зітханнями пекла. Від моменту Воскресіння Спасителя всесвіт живе саме у його реальності, а людина покликана до правдивої віри в Ісуса, Який чітко сказав нам про те, що віруючий в Нього, навіть якщо і помре, житиме (див. Ін. 11, 25)!
Життя у Христі – це щоденна проповідь Його Євангелія, ядро якого знаходиться саме у світлосяйному Воскресінні. Жити у Христі – це свідчити світові та всім оточуючим про все вчинене нашим Спасителем, слава Котрому від нас підноситься не тільки вустами, але в першу чергу тими справами, які ми чинимо. Мало просто називатися християнином, християнином необхідно бути! І бутність ця в допомозі тим, хто цього потребує, у підтримці хворих та ув’язнених, відвіданні немічних (пор. Мф. 25, 36-45). Інакше кажучи, християнство починається із простих вчинків, за якими слідують величні справи, що являють нас людьми, котрі не тільки живуть тут і зараз, але життя своє координують в напрямку вічного Небесного Царства, врата якого відчинив Христос після знищення брами пекельної.
Пекло посоромлене, смерть подолана, диявол знесилений, а Ісус прославлений Переможець чекає нас у Своєму Царстві. Можна сказати, що великодня радість є тим промінчиком нескінченного блаженства, яке у повноті можна відчути лише поруч із Самим Господом, де повсякчасно лунає хвала Творцю і панує досконала любов в Тройці прославленого Бога. Саме ця любов привела сьогодні нас до пасхальної радості, як свого часу привела до Гефсиманського Гробу жон-мироносиць, аби почути ті завітні слова про Воскресіння Христа (пор. Лк. 24, 5-6), Котрий не зробив чогось неочікуваного для них, але виконав все те, про що неодноразово проповідував.
День Пасхи Христової по-особливому відбивається в душах віруючих і навіть людей далеких від Його Святої Церкви. Можна впевнено сказати, що не існує в світі такої людини, котра на радісне великоднє вітання зі сповіщенням Воскресіння Ісуса, не знала би відповіді, що підтверджує це вітання. Христос дійсно воскрес, що є безумовним фактом історії та найбільшим торжеством для вірних чад Його і найболючішим викриванням для тих, хто намагається це ігнорувати своїми лукавими потугами. Втім, Спаситель подолав смерть, показавши всім, хто коли-небудь жив, живе зараз і житиме в майбутньому, що найголовніше слово і найперша влада в цьому світі належить життю.
Христинину належить провадити дні свого земного буття, згідно із Євангелієм, яке залишив нам Спаситель. Можна також додати заувагу преподобного Паїсія Афонського, який навчає тому, що для нас має бути невід’ємним «усвідомлення глибокого сенсу життя: «Шукайте насамперед Царства Божого…» – простота та всяке правильне ставлення до речей починаються з цього». Чому правильне ставлення до речей починається із Царства? Тому що кожен наш вчинок, кожна дія і справа має наслідки, які можуть бути як тягарем, що тягне людину до безодні пітьми, так і помічником, завдяки якому ми здіймаємося до висот Небесних Обителей. Шукаючи Царства Божого, людина не може оминути пошуків Того, Хто є Царем цього Царства – Превічного і Люблячого Бога, Котрий відкриває перед людиною райські ворота, увійти в які належить шляхом благочестя та праведності, які ми можемо здобути, докладаючи належних зусиль, важкість котрих можна облегшити молитвою до Христа.
Всі наші молитви мають бути наповнені щирості та відданості Господу – щирості душі та відданості серця. У преподобного Никодима Святогорця ми зустрічаємо таку корисну рекомендацію: «Щоб молитва твоя здобула силу перед Богом і привернула до тебе Його прихильність, окрилюй її … вірою … найбільше в силу Втіленого … Господа нашого Ісуса Христа, Який заради нас прийняв Хресну Смерть, [Христа] Воскреслого, що піднісся на Небеса і сидить правого Отця, де постійно і ходатайствує про нас».
Сьогодні, коли небеса і земля радіють у сяйві Живоносного Гробу, нам надається чергова можливість піднести свої молитви до Престолу Царя Слави і попрохати Його не лише про себе самих, але і про наших ближніх, про оточуючих, про тих, за кого нема кому помолитися, адже Христос воскрес для всіх нас і у цих «всіх» відсутнє жодне виключення. Тому підносячи сьогодні молитви, дорогі брати і сестри, будемо утверджуватися у вірі; прославляючи Бога, не втрачатимемо надії на Його допомогу та благословення у наших справах; оспівуючи Спасителя, не будемо забувати про власне вдосконалення у тій любові, що він приніс світові і якою Він цей світ звільнив від тенет гріха, аби кожна віруюча душа разом зі світлим Ангелом, якого зустріли у Христовому Гробі жони-мироносиці, сповіщали радісну звістку, що Воістину Воскрес Христос!
