Сьогоднішнє Євангельське читання, дорогі брати і сестри, відносить нас до берега Генісаретського озера, де рибалка Симон Петро разом із своїми співробітниками всю ніч трудився для успішного улову, але всі їхні зусилля виявилися безрезультатними. Жодної, навіть зовсім маленької рибки, вони не змогли спіймати до моменту, аж доки на берег не прийшов Христос разом із народом, що бажав послухати Його Божественного слова. Проте разом із словом життя від Спасителя слухачі стали ще й свідками риболовного чуда: за велінням Божим, безплідна ніч змінилася рясним денним здобутком, масштаб якого призводив до того, що мережі навіть рвалися від об’єму, а човни мало не тонули від наявної в них ваги (Лк. 5, 6-7).
Як бачимо, майбутньому апостолу Петру навіть не потрібно було прохати Господа про допомогу після невдалої риболовної ночі – Сам Господь Ісус бачить результат їхньої важкої праці і велить повторити необхідні дні. Цей момент є доволі важливим тим, що вони знесилені та засмучені, але виявляють слухняність Спасителю і виконують те, що Він говорить їм. І саме після такого прояву послуху Господу вони не просто отримують те, для чого і починали свою працю, але їхня винагорода виявляється значно більшою.
В нашому житті ми також неодноразово стикаємося із різними ситуаціями, де, здавалося б, неможливо знайти позитивного вирішення, задля якого ми посилено працюємо та намагаємось знайти вихід із неї і врешті-решт втрачаємо доволі багато фізичних та моральних сил. Результатом ми залишаємось невдоволені, що, у свою чергу, звісно, може нас засмучувати. Втім, інакше все відбувається у випадку, коли ми працюємо із Божим покровом та допомогою, коли наша робота починається хоча би із найменшого звертання до Господа, Якого прохаємо благословити наші зусилля Його всесильною десницею щедрот та милосердя.
Разом із Богом християнин стає сильнішим, його старання увінчуються гарними здобутками, а досягнення стають значно більшими, ніж можна було би очікувати. Петро, Яків та Іоанн, яких ми зустрічаємо сьогодні на Генісаретському березі після їхньої робочої зміни, постають перед нами старанними трудівниками, які тривалий період часу намагалися досягти бажаного підсумку своєї праці. Власне, вони отримали не тільки те, чого бажали, але й були покликані слідувати за Христом, Котрий в майбутньому із пересічних генісаретських рибалок зробив виняткових рибалок душ людських.
Таким ми сьогодні споглядаємо обрання Ісусом трьох зі Своїх апостолів і це обрання супроводжується втомою та успіхом, виснаженням та довірою, страхом та побожністю. Втомлені складною ніччю рибалки нагороджуються грандіозним уловом; виснажені після довгого і тривалого процесу риболовлі, вони довіряються Христу і чинять, згідно із Його словом; і, побачивши плідний результат свого послуху Спасителю, їх охоплює страх, що спонукає в подальшому прохати Господа покинути їхнє товариство через наявність у них гріхів. Але Христос не покидає їх напризволяще, а приймає до числа Своїх найближчих послідовників.
Святитель Феофан Затворник говорить про заклик Христовий наступне: «Господь покликав Петра та Андрія – і вони зараз же, покинувши все, пішли за Ним. Він покликав Якова та Іоанна – і вони також зараз же покинули все та пішли за Ним. Чому ж так скоро та охоче пішли? Тому що побачили вони найкраще». Саме так! Християни – це ті, що обирають для себе найкраще, а найкраще, як безсумнівно відомо, є лише у Самого Господа і Владики цього світу, що створювався прекрасним і добрим (пор. Бут. гл.1), згідно із премудрістю свого Божественного Творця (пор. Пс. 103, 24). Божий дар найкращого може бути фізичним, може бути духовним, але безумовно цей дар не може порівнятися із будь-чим земним, будь чим, що можемо отримати від інших людей.
Кожен із нас приходить до цього світу, попередньо отримавши величний дар життя. Його ми можемо використовувати найрізноманітнішими способами, але християнину відомо, що наше життя подається людині для успадкування вічності. Дивлячись на сьогоднішню євангельську подію, ми бачимо піклування рибалок про свій побутовий земний достаток, який завжди був результатом їхніх трудів на водах Генісаретського озера, але приходить Ісус і кличе їх прямувати разом із Ним, прямувати до скарбів небесних, які непідвладні будь-яким пошкодженням (Мф. 6, 19-20). Вони йдуть і якщо імена їхніх колег по риболовній професії нам не відомі, то імена тих, хто обрав шлях разом із Христом надзвичайно відомі, адже записані на Небесах (пор. Лк. 10, 20).
Всі ми упродовж днів земного буття покликані прямувати за Спасителем. Ми маємо навіть більше, ніж апостоли в момент свого покликання, оскільки вони пішли за Христом, ще не до кінця усвідомлюючи, що кінцевим пунктом призначенням їхньої мандрівки буде Боже Царство, а ми це знаємо. Ми знаємо, а, отже, і повинні докладати чималих зусиль для того, щоб наша «життєва риболовля» приносила гарний «улов», наповнення якого матиме в собі і велике благочестя, і навіть невеликі, проте благі, справи добра.
Преподобний Григорій Синаїт, котрий відродив практику Ісусової молитви на Святій Горі Афон, зауважує: «Початок і джерело чеснот є добра воля, або бажання добра, як Бог є причина і джерело будь-якого блага». Симон Петро разом із синами Заведея сьогодні демонструють свою добру волю, яку вони застосовують для подальшого слідування за Христом, слідування за Джерелом благ та доброчесності. Вони виявляють довіру Тому, за словом Якого їхня праця не залишилася марною, вони відповідають на заклик Бога, Який у свій час назве їх Своїми друзями саме за послух заповідям (пор. Ін. 15, 14), зберігати які покликаний і кожен із нас, прямуючи стопами Спасителя до Нетлінних Обителей Його Божественного Царства, в якому перебувають рибалки людських душ, котрі у свій час із побожністю та благоговінням довірилися словам Галійського Проповідника.
