Улюблені у Христі брати і сестри! Сьогодні, цього радісного весняного дня, ми з особливим духовним трепетом згадуємо пам’ять великого святителя Церкви Христової – архієпископа Миколая Чудотворця, мощі якого майже тисячу років тому вимушено були перенесені з його древньої кафедри до італійської землі. Однак ні його перебування в Малій Азії, ні теперішнє перебування в Європі не припинило любов до нього з боку віруючого християнського люду, який знаходить в його святій особі неймовірного угодника нашого Господа, до Якого він доносить наші молитви та прохання.
Святитель Миколай сьогодні і завжди звертається до нас не красномовними словами, не важкими для розуміння термінами або ж ще чимось подібним; святитель Миколай звертається до нас своєю любов’ю до Христа, заради якого він являв світові і власну любов, будучи ревним пастирем вручених йому вірних, невтомним працівником Виноградника Христового і палким молитвеником до Господа. Саме тому, ось уже понад п’ятнадцять століть Свята Церква звеличує цього Божого угодника, закликаючи вірних наслідувати йому у вірі та споглядати на його зразок лагідності.
Віра та лагідність святого Миколая – це результат його нелицемірної любові, адже і сама святість як така теж є результатом любові людини до Бога та ближніх, що дуже яскраво прослідковується і в житті Мирлікійського архієрея, котрий став славнозвісним не тільки серед всіх християн світу, але навіть і серед представників інших віросповідань. Щодо нього доволі яскраво згадуються слова афонського подвижника преподобного Паїсія Святогорця, який зауважував: «Щоб наша любов була справжньою, ми повинні її очистити, видалити своє „я” з нашої любові».
Чому саме ці слова так пасують святителю? А тому що, коли ми поглянемо на його життя, служіння і благодіяння, то побачимо, що жодної власної вигоди в своїх великих справах та навіть найменших вчинках він не переслідував. Він смиренно виконував те, що має виконувати не тільки архіпастир чи священник, а будь-який християнин – він приходив на допомогу тим, хто цього нагально потребував. Звершуючи свої справи, він не прагнув високої похвали, а смиренно слідував за Христом, пам’ятаючи, що самовільне піднесення до висот є безальтернативною стежиною до подальшого приниження (пор. Лк. 14, 11).
Втім, сьогодні святитель Миколай постає перед нами тим світильником, який просвічує наші душі і кличе слідувати разом із ним до невимовних Обителей вічного блаженства, де вірні душі насолоджуються Божественного сяйва. А ще цей прекрасний світильник кличе нас до здобуття благочестя та явлення милосердя до ближніх, адже, як говорить святитель Ігнатій Кавказький: «Властиво милості народжувати віру, і вірі – милість». Ось ця спасительна властивість неймовірним чином споглядається на святителі, котрий, як вже було зазначено, є для нас зразком для наслідування у вірі.
Однак наскільки часто ми слідуємо такому зразку і свідчимо про свою віру відповідними вчинками? Щодня ми зустрічаємось з різними людьми: одні з них переживають деякі матеріальні труднощі, інші опинилися в певних скрутних становищах або ж потребують елементарного доброго слова підтримки. Доброта, що виходить із серця людини, може направлятися до світу не тільки фізичним чином, але й тоді, коли ми готові просто вислухати ближнього. Ми також приходимо до святого Миколая з власними молитвами, але це ж не тільки молитви з проханнями у сприянні щось здобути чи отримати: хочеться вірити, що в кожного з нас частішим є славослів’я святителя, приношення йому подяки та хвала його життєвого подвигу, адже його святість – це те, що не може не викликати правдивого християнського подиву.
До таких як святий Миколай Господь звертається, виголошуючи заклик: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу!» (Мф. 25, 34). І святитель Іоанн Златоуст до цього додає наступне: «Скільки честі, скільки блаженства у цих словах! Він не сказав: „прийміть”, але – „успадкуйте”, як своє власне, як батьківське, як ваше, що від віку вам належить». Дійсно! Святитель Миколай справді той, хто не просто увійшов до Царства, але успадкував його власними зусиллями та постійними працями, які він творив не заради себе, а заради слави Небесного Отця (пор. Мф. 5, 16). І тепер, перебуваючи разом з Тим, заради Кого трудився і Кого прославляв, святитель не залишає світу без своєї присутності, дослухаючись до молитов тих, хто потребує його допомоги так само, як колись потребували цього представники його мирлікійської пастви.
Слава нині шанованого святителя сьогодні зібрала нас навколо його мощей, навколо його ікон, перед якими ми звертаємось до живого помічника та заступника. Втім, ця слава не така, як ми звикли до неї ставитися. Преподобний Симеон Новий Богослов навчає: «Святі душі є вільними від марнославства. Будучи прикрашені пресвітлою і царською ризою Всесвятого Духа і сповнені прекорисної слави Божої, вони не тільки не дбають про славу людську, але й коли нею їх оточують люди, жодної зовсім не звертають на неї уваги». Точно таким був святитель Миколай, котрий не шукав власної слави, але прославився; не шукав для себе вигоди, але здобув святість; залишався в тіні невідомості, коли творив добрі вчинки, але став знаменитим на весь світ.
Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми звеличуємо людину, котра власним життям засвідчила, як належить любити Господа та трудитися заради Нього. Будемо прохати його допомоги і для себе, щоб наслідувати йому в його чеснотах, серед яких кожен з нас в змозі знайти ту, яка буде по його силам. Але жодним чином не забуваймо й дякувати Милостивому Творцю, Котрий подарував нам такого доброго заступника, молитвами якого хай кожен з нас знайде в собі рішучість та сили прямувати до Царства Божого тим шляхом, яким свого часу пройшов і сам святитель. Амінь!
