Святитель Кипріан був болгарином та походив із знатної родини Цимблаків. Його батьківщиною була столиця Болгарії місто Тирнов. Свої перші чернечі подвиги він здійснював на Афоні, а пізніше перейшов на службу до Константинопольського Патріарха.
У той час польські та литовські правителі Галичини свідомо й цілеспрямовано намагались розірвати усі зв’язки своїх православних підданців з Київською митрополією. В категоричній формі вони вимагали від Візантії створення окремої, незалежної від Києва, Галицької митрополичої кафедри. Це, за їхніми планами, полегшило б процес окатоличення західноруських єпархій.
1376 року, у відповідь на вимоги литовського князя Ольгерда, який погрожував силою примусити православне населення своєї держави перейти у латинську віру, Патріарх Філофей висвячує святителя Кипріана на митрополита Литовської Русі. Висвячення було здійснено з умовою, що після смерті митрополита Києво-Московського Алексія, святитель Кипріан обійме митрополичу кафедру “всієї Русі”.
Святитель Кипріан зумів налагодити добрі стосунки з Московським Великим князем та з Великим князем Литовським. У 1389 році, святителю Кипріану вдалося з’єднати під своїм управлінням Литовську та Києво-Московську митрополії. Він був підтверджений у своєму титулі “Митрополита Київського і всієї Русі”.
Значні зусилля святителя Кипріана були спрямовані на ліквідацію Галицької митрополії створеної у 1371 році у відповідь на ультимативну вимогу польського короля Казимира Великого. В юрисдикцію Галицького митрополита Антонія входили Галич, Володимир-Волинський, Перемишль і Холм. Польський уряд розпочав широку акцію окатоличення православних. Галичину почали колонізувати католицькими поселенцями – поляками, німцями.
Звісно, такий стан речей непокоїв святителя Кипріана. Але прийняти всю Галицьку Русь під свій омофор йому так і не вдалося. Щойно після смерті Галицького митрополита Антонія, святитель Кипріан зумів перевести у свою юрисдикцію Холмську та Володимир-Волинську єпархії, які належали до Литви, а не до Польського королівства. Стараннями святителя Кипріана, Константинопольський Патріарх не призначав нового Галицького митрополита і, як раніше, визнавав Святителя митрополитом “всієї Русі”.
З березня 1390 року постійним місцем перебування святителя Кипріана стає Москва. Під час святительства митрополита Кипріана відбулося перенесення з Володимира- на-Клязьмі до Москви чудотворної ікони Володимирської Божої Матері.
Святитель Кипріан належав до найосвіченіших представників свого часу, знав декілька мов. Так, приміром, він переклав з грецької мови на слов’янську деякі твори Отців Церкви, виправив слов’янські переклади Псалтиря та багатьох богослужбових книг.
Помер святитель Кипріан 16 вересня 1406 року і був похований в Успенському соборі Московського Кремля. Його святі мощі було віднайдено у 1472 році.
Пам’ять святителя Кипріана, Митрополита Київського і всієї Русі, святкується 16 (29 за н. ст.) вересня; 27 травня (9 червня за н. ст.); у Неділю перед 26 серпня (8 вересня за н. ст.) із Собором Московських святих; 10 (23 за н. ст.) жовтня із Собором Волинських святих та у Неділю третю після П’ятидесятниці із Собором Галицьких святих.
