22 вересня 2020 року в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври були звершені заупокійні богослужіння за спочилим духівником обителі архімандритом Аврамієм (Куявою).
Заупокійну літургію очолив намісник Лаври митрополит Павел. Йому співслужили: митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій, митрополит Львівський і Галицький Філарет, митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, митрополит Вінницький і Барський Варсонофій, архієпископ Бучанський Пантелеімон, єпископ Гостомельський Тихон, єпископ Згурівський Амвросій, єпископ Вишневський Спиридон, єпископ Ірпінський Лавр, єпископ Бородянський Марк та духовенство обителі.
Після Літургії чин відспівування спочилого отця Аврамія очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій.
Перед відспівуванням Архіпастир звернувся до присутніх з надгробним словом:
«Сьогодні ми проводжаємо в останню путь нашого собрата і співслужителя отця архімандрита Аврамія, в схимі – Агапіта. Для отця Аврамія це надбання, а для нас це втрата, тому що отець Аврамій був тим священнослужителем, тим духовним отцем, який був прикрашений багатьма християнськими і чернечими чеснотами. Бог благословив йому прожити багато років і він за цей час приніс дуже багато добрих, гарних духовних плодів. Ви знаєте, що дерево пізнається по плодах, і духівник, духовний старець пізнається по тих плодах, які приносять його духовні чада. Я не був дуже близько знайомий з отцем Аврамієм, але я знаю багато духовних чад, якими він опікувався, духовно керував, які є дуже добрими благочестивими християнами.
Отець Аврамій прийшов в обитель ще до закриття. Він вступив в Лавру у 1946-му, а в 1954-му його офіційно зарахували. Ще до закриття він жив у святій обителі. Він пам’ятав життя того часу, тієї епохи. І, звичайно, пережив те, що ми не можемо собі уявити, тому що він пережив найважчі часи богоборства, коли закривали храми, монастирі, нищили храми, книги, ікони. Коли одна назва “православний християнин” викликала у людей огиду. Вони сварилися, сміялися, плювалися на таких людей. А він скромно здійснював своє служіння.
Він жив в дуже скромних умовах в Києві. Годувався від праці рук своїх і підтримував в християнах надію і добрий дух. Допомагав долати ті труднощі, які зустрічалися на шляху його духовних чад. Отець Аврамій опікувався не тільки Києвом – багато до нього приїжджали з інших місць і країн, і міст.
Знаєте, якщо світильник горить, він не може сховатися. Отець Аврамій дуже скромний був – як личить бути християнинові, тим більше ченцеві: смиренний, лагідний, скромний. Але чим більше він ховав себе від слави мирської, тим більше слава Божа його осяювала – такий духовний закон.
Ми сьогодні радіємо, що у нас був такий духовний батько, такий духовний пастир, і проводжаємо його в той шлях, на який слід кожній людині вступити – шлях до вічного життя. І молимося, щоб Господь простив його душу і вселив його в оселях праведних».
Після богослужіння був звершений хресний хід і тіло спочилого старця поховали на монастирському цвинтарі біля храму Різдва Пресвятої Богородиці.
ФОТОАЛЬБОМ>>>
